Підсумки парламентських виборів 21 липня 2019 року

Парламентські вибори пройшли демократично, вільно і відкрито. Україна в черговий раз пройшла успішний тест на демократію. Лише на окремих виборчих мажоритарних округах були залучені брудні технології, клони-двійники та ін., фіксувалася незаконна агітація та одиничні випадки підкупу виборців.

Явка на парламентських виборах 21 липня стала найменшою за всю історію виборів в Україні і склала, як експерти «Дому демократії» і прогнозували – лише 49,8%. Найвища мобілізація виборців спостерігалася на Сході та Півдні України, тоді як Захід, Північ і Центр мали відносно низьку явку. Хоча по прогнозах соціологів та експертів, явка в індустріальних містах планувалася меншою, ніж в сільських територіях.

Найбільш точні соціологічні опитування перед парламентськими виборами показала соціологічна служба Центру Разумкова. Соціологія центру Разумкова та національний екзит-пол співпали із результатами паралельного підрахунку голосів партій та офіційним підрахунком ЦВК.

За результатами екзит-полів та першими даними підрахунків голосів ЦВК, в парламент проходить Слуга народу (43%), За життя (12,5%), Європейська солідарність (8%), Батьківщина (7,5%) та Голос (6%). (На момент підготовки даного матеріалу було опрацьовано 40% протоколів в ЦВК).

6 політичних партій, які не пройшли в парламент, але подолали 2% виборчий поріг – отримають державне фінансування. Серед них – Опозиційний блок, «Сила і Честь», Радикальна партія, Українська стратегія, Свобода, Партія Шарія.

Виходячи з даних Національного екзит-полу, розподіл місць у Верховній Раді нового скликання за партійними списками буде приблизно таким:

Фракція «Слуга Народу» – 126;

Фракція «Опозиційна платформа – За Життя» – 33;

Фракція «Європейська Солідарність» – 26;

Фракція «Батьківщина» – 22;

Фракція «Голос» – 18.

Одним із головних висновків цієї кампанії є перемога бренду «Слуги народу» над регіональними елітами і «грошовими мішками». Чи не вперше вибори на своїх округах програють імениті політики Сергій Ківалов, Віктор Балога, Ярослав Москаленко, Іван Рибак та інші впливові регіональні функціонери. Представники партії Зеленського, без репутації та належного досвіду – перемагали своїх конкурентів із великим відривом.

Наступним завданням для Зеленського буде перезавантаження місцевої влади, і головне – вибори в столиці Києві, які можуть вже відбутися в жовтні 2019 року.

На мажоритарних округах перемогу також здобули представники проекту «Слуги народу». За попередніми даними, на мажоритарних округах Слуга народу здобуває від 125 до 130 мандатів. На Донбасі в одномандатних округах перемагають представники «За життя» (проводять приблизно 6-8 мажоритарників) та Опозиційного блоку (близько 4). За попередніми даними, лише по два депутати на мажоритарних округах заводять «Голос», «Батьківщина», і «Європейська солідарність».  Наявність мажоритарних депутатів є необхідною умовою для створення повноцінної фракції.

Таким чином, «Слуга народу» особисто і без партій-партнерів формує моно коаліцію кількістю від 245 до 250 депутатів. Головним питанням є те, чи зможе «Слуга народу» створити конституційну більшість за участі решти «депутатського болота» та потенційних партнерів з Батьківщини та Голосу. Конституційна більшість необхідна для вирішення питань по Донбасу, зняття депутатської недоторканості і навіть розробки і ухвалення нової Конституції.

Сильною парламентською опозицією до Зеленського будуть фракції «За життя» (фракція Медведчука буде скуповувати депутатів і може нараховувати до 60 депутатів) та «Солідарність» (до 30 депутатів). Однак, є ризики, що ці партії не отримають посад в парламентських комітетах, проте за допомогою телеканалів вони будуть формувати свій порядок денний.

Очевидно, що посади спікера та Прем’єр-міністра, силовий блок і антикорупційна інфраструктура відійдуть до «Слуги народу». На посаду спікера може бути номінований Дмитро Разумков (квота олігархів братів-Суркісів). Посада Прем’єр-міністра буде ще обговорюватися між олігархами та Зеленським.

Монобільшість для «Слуги народу» несе ряд можливостей та ризиків. По-перше, в новому парламенті буде відсутній баланс стримувань і противаг, Зе команда і олігархи будуть мати абсолютну владу. По-друге, мега-фракція Зеленського буде погано керованою, і матиме безліч груп впливу та олігархічних інтересів. По-третє, слабка підготовленість та низький рівень компетенції майбутніх депутатів може погано вплинути на якість законотворчої роботи. Разом з тим, у команди Зеленського є дуже велике вікно можливостей для реформ, боротьби з корупцією та стабілізації  і росту економіки.

Головне, щоб абсолютна влада у команді Зеленського не привела його до боротьби за збагачення, створення нових умов для друзів-олігархів, згортання свободи слова та загроз для демократії. Тепер команда Зеленського буде нести відповідальність за все, що відбувається в країні, і в перспективі це може призвести до втрати рейтингів та кризи легітимності.

Західні партнери та кредитори мають здійснювати більше тиску на новий майбутній уряд з метою активізації реформ, боротьби з корупцією та транзиту країни до демократії.