Напад на українські військові кораблі та арешт українських моряків активізували суспільно-політичні дискусії в Україні навколо розриву дипломатичних відносин з Росією. У випадку такого рішучого кроку Україна зможе отримати низку політичних переваг, однак ризикує втратити і до того обмежений доступ до своїх громадян, які з різних причин перебувають на території Росії чи окупованого Криму. Імовірність розриву дипломатичних відносин з Росією зросте у випадку чергового надзвичайного загострення ворожнечі, збереження низького рівня легітимності української влади чи згоди третьої держави представляти інтереси українських фізичних та юридичних осіб в Росії.
- Незважаючи на анексію Криму, втручання у конфлікт на Донбасі та інші підривні дії Кремля, Україна вирішила зберегти дипломатичні відносини з Росією. Лінія поведінки України розходиться із загальноприйнятою практикою держав, які зазнали збройної агресії.
- Напад на українські військові кораблі та арешт українських моряків активізували суспільно-політичні дискусії в Україні навколо розриву дипломатичних відносин з Росією. Такий крок може дати Україні низку політичних переваг, однак може ускладнити захист її громадян, які перебувають в Росії.
- Імовірність розриву дипломатичних відносин з Росією зросте у випадку чергового надзвичайного загострення ворожнечі, збереження низького рівня легітимності української влади чи згоди третьої держави представляти інтереси українських фізичних та юридичних осіб в Росії.
Незважаючи на анексію Криму, втручання у конфлікт на Донбасі та інші підривні дії Кремля, Україна вирішила зберегти дипломатичні відносини з Росією. Однак щоразу, коли загострюється конфлікт або політична напруженість між двома країнами, в українських суспільно-політичних колах активізуються бурхливі дискусії навколо доцільності розриву дипломатичних відносин з Росією. Зокрема, напад на українські військові кораблі та арешт 24 українських моряків наприкінці листопада 2018 р. вкотре підняли питання щодо необхідності розриву дипломатичних відносин з державою-агресором.
Вже майже п’ять років Україна демонструє лінію поведінки щодо Росії, яка розходиться із загальноприйнятою практикою країн, що зазнали агресії. Така позиція України зумовлена в основному побоюваннями з приводу реакції Росії, від якої можуть постраждати українські громадяни, які перебувають в Росії в силу різних обставин.
Чергові ворожі дії Росії дають привід проаналізувати переваги та недоліки, які отримає Україна внаслідок розриву дипломатичних відносин.
Переваги розриву дипломатичних відносин з Росією
- Україна продемонструє рішучу та послідовну позицію щодо неприйнятності грубих порушень міжнародного права Росією. Це може посилити позицію Києва під час багатосторонніх переговорів та послабити російські наративи щодо громадянської війни в Україні, законності приєднання Криму до Росії та правомірності дій ФСБ в Азовському морі й Керченській протоці.
- Агенти російських спецслужб, які прикривалися дипломатичним статусом, будуть видворені з території України. Виникає питання щодо того, чим займаються російські дипломати в Україні з огляду на функції дипломатичного представництва, які перелічені у ст.3 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р.: «представництво акредитуючої держави в державі перебування»; «захист у державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом»; «ведення переговорів з урядом держави перебування»; «з’ясування всіма законними засобами умов і подій у державі перебування та повідомлення про них уряду акредитуючої держави»; «заохочення дружніх відносин між акредитуючою державою і державою перебування та розвиток їх взаємовідносин у сфері економіки, культури і науки».
- Україна уникне відповідальності за втрати у випадку подальшого пошкодження будівлі посольства, транспортних засобів та іншого майна, яке користується міжнародним захистом. Ворожі дії Кремля нерідко призводять до акцій протесту біля російського посольства в Києві, які інколи супроводжуються атакою на приміщення посольства з боку радикальних груп. Однак ст.45 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. зобов’язує державу перебування «навіть у випадку збройного конфлікту, поважати та охороняти приміщення представництва поряд з його майном і архівами». Крім того, у випадку розриву дипломатичних відносин з державою-агресором Україна уникне репутаційних втрат як держава, що не здатна забезпечити недоторканність і безпеку приміщень дипломатичних представництв.
Недоліки розриву дипломатичних відносин з Росією
У випадку розриву дипломатичних відносин Росія може перешкодити українським консулам здійснювати захист фізичних та юридичних осіб України, які перебувають на території Росії. Відповідно до п.3 ст.2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., «розрив дипломатичних відносин не тягне за собою ipso facto розрив консульських зносин». Однак існує ризик, що Росія відповість більш різким кроком – розривом консульських відносин чи видворенням великої кількості українських консулів (Україна має консульські установи у Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону, Єкатеринбурзі та Новосибірську). Як наслідок, це ускладнить і до того обмежений доступ українських консулів до громадян України, які з різних причин перебувають на території Росії чи окупованого Криму: трудові мігранти (близько 3,5 млн. осіб), політичні в’язні (близько 70 осіб) та військовополонені (24 моряки). У такій ситуації українським дипломатам доведеться вести переговори з третьою державою, яка захоче представляти інтереси України та її громадян на території Росії.
Водночас розрив дипломатичних відносин жодним чином не вплине на переговорний процес. Київ та Москва ведуть переговори щодо мирного врегулювання на Донбасі у багатосторонньому форматі – в рамках Тристоронньої контактної групи за посередництва ОБСЄ, Нормандського формату за посередництва Німеччини і Франції чи переговорного каналу Волкер-Сурков.
Незважаючи на останні події в Керченській протоці, Україна поки вирішила не вдаватися до розриву дипломатичних відносин. Однак імовірність такого різкого кроку з боку України суттєво зросте за кількох обставин:
- нові надзвичайні події в Азовському морі, Керченській протоці чи провокації на українсько-російському кордоні, адміністративній межі між Херсонською областю та окупованою Автономною Республікою Крим;
- зростання суспільного запиту на рішучіші дії в умовах низької легітимності української влади (така вірогідність зростає з наближенням президентських виборів 31 березня 2019 р.);
- результативні переговори з третьою державою (може бути Швейцарія, Німеччина, Фінляндія) щодо представлення інтересів громадян України в Росії.