Після вбивства «глави ДНР» Олександра Захарченка Росія активізувала підготовку до виборів на окупованих територіях, які суперечать Мінським угодам. За допомогою «виборів» Росія прагне легітимізувати нових лідерів «ДНР» та «ЛНР», які в українському суспільстві не асоціюються з масовими звірствами під час війни. Проведення незаконних виборів в ОРДЛО найімовірніше заблокує Мінський процес як мінімум до парламентських виборів в Україні у жовтні 2019 р. Однак Росія сподівається на збільшення проросійських сил в українському парламенті після виборів, які можуть забезпечити реінтеграцію ОРДЛО на умовах Кремля.
Вбивство Олександра Захарченка підштовхнуло «ДНР», «ЛНР» та Росію до проведення незаконних виборів в ОРДЛО. На початку вересня 2018 р. самопроголошені республіки призначили «вибори» «глав» та «народних рад» «ДНР» та «ЛНР» на 11 листопада 2018 р.
За даним ЗМІ, російські куратори виношували ідею з «виборами» в ОРДЛО з кінця 2017 р. За допомогою цих «виборів» Кремль прагне досягти одразу кілька цілей.
По-перше, за допомогою «виборів» Росія закріплює владу в самопроголошених республіках за особами, які в українському суспільстві не асоціюються з масовими звірствами під час війни. Відповідно до найпоширенішої версії, ліквідація «глави ДНР» Олександра Захарченка та інших польових командирів була спрямована на те, щоб усунути одіозних бойовиків, які заважають імплементації політичних положень Мінських угод (місцеві вибори, амністія тощо). Відтак ці «вибори» мають завершити очищення «ДНР» та «ЛНР» від токсичних осіб.
По-друге, Росія намагається зробити ілюзію того, що в «ДНР» та «ЛНР» є легітимна влада, обрана демократичним шляхом. За допомогою «виборів» Кремль хоче показати на міжнародній арені, що нове керівництво «ДНР» та «ЛНР», яке належить до «партії миру», відображає нинішні настрої місцевого населення. За цією логікою, Україна має враховувати позицію представників ОРДЛО під час переговорного процесу щодо реінтеграції цих територій. Як наслідок, небажання Києва вести прямі переговори з новими лідерами ОРДЛО дасть Кремлю черговий привід звинуватити Україну в ігноруванні думки власних громадян та зриві Мінського процесу.
По-третє, Кремль прагне зіграти на випередження, щоб посилити позиції нових лідерів «ДНР» та «ЛНР» напередодні виборів в Україні. Незабаром після «виборів» в самопроголошених республіках сформується нова вертикаль влади, в той час як Україна входить в період електоральної невизначеності. Це дасть змогу Росії та проросійським бойовикам використовувати теми, пов’язані з конфліктом на Донбасі, для впливу на симпатії виборців до різних політичних сил.
По-четверте, Росія закріплює нові сфери впливу на окупованих територіях. Насамперед, це покликано легітимізувати переділ фінансових преференцій між російськими кураторами (ГРУ, ФСБ) та місцевими кримінальними угрупованнями і групами бойовиків.
По-п’яте, Росія хоче зберегти лояльність місцевого населення до квазідержавних утворень. На думку наближених кіл до Владислава Суркова, ситуація, коли «ДНР» та «ЛНР» очолюють особи з приставкою «в.о.» створює багато невизначеностей для місцевих мешканців. На окупованих територіях могли виникнути побоювання, що Росія готується «злити» «народні республіки».
Під час підготовки до «виборів» російські куратори ретельно фільтрували потенційних кандидатів. В інтересах Росії було відібрати кандидатів, які відповідають наступним критеріям: 1) походження з Донбасу; 2) непричетність до масових звірств під час бойових дій; 3) лояльність Кремлю; 4) фінансова відповідальність.
На даний момент, безсумнівними фаворитами на «виборах» лідерів самопроголошених республік вважаються нинішні «в.о. глав» «ДНР» та «ДНР» – Денис Пушилін та Леонід Пасічник. Крім Пушиліна, якого підтримують ГРУ та Сурков, на посаду «глави ДНР» претендують ще чотири кандидати. При цьому були усунуті від «виборчого процесу» три відомі фігури, які стояли біля витоків конфлікту на Донбасі: «народний губернатор» Павло Губарев, екс-командир батальйону «Восток» та перший «міністр державної безпеки ДНР» Олександр Ходаковський та перший «міністр оборони ДНР» Ігор Хакимзянов. У сусідній «ЛНР» Пасічник, якого підтримує ФСБ, номінально конкурує з трьома технічними кандидатами.
Проведення виборів в ОРДЛО, які суперечать Мінським угодам, нанесе помітний удар по Мінському процесу. Після пролонгації закону про особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО в жовтні 2018 р. Україна навряд чи піде на нові поступки в умовах регулярних порушень перемир’я та «застою» в обміні полоненими. У відповідь, Росія продовжить звинувачувати Україну у зриві Мінських угод.
Загалом, «замороження» Мінського процесу найімовірніше буде спостерігатися як мінімум до парламентських виборів в Україні у жовтні 2019 р., на які Росія робить ставку. Винятками можуть становити можливі домовленості про перемир’я чи обмін полоненими, які дадуть змогу Кремлю пропіарити Віктора Медведчука та інших проросійських гравців під час виборчої кампанії. Кремль розраховує на збільшення представництва проросійських сил у Верховній Раді нового скликання, які можуть забезпечити реінтеграцію ОРДЛО на умовах Москви. Парламентські вибори в Україні дають шанс Росії одночасно звільнитися від фінансових та репутаційних втрат, викликаних конфліктом на Донбасі, та відновити частковий контроль над внутрішньою та зовнішньою політикою України шляхом «кристалізації» ОРДЛО у політичну систему.