8 травня 2018 р. Дональд Трамп прийняв рішення, якого побоювалися чимало світових лідерів. Трамп оголосив, що США вийдуть з ядерної угоди щодо Ірану, мотивуючи це тим, що дана угода не змогла запобігти ракетним випробуванням та зменшити втручання Тегерану в регіональні конфлікти. Президент США також висловив сумнів в тому, що ядерна угода зможе запобігти появі ядерної зброї в Ірану у майбутньому.
Спільний всеосяжний план дій (відомий як іранська ядерна угода) був підписаний міністрами закордонних справ Ірану та «шісткою» (США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія та Німеччина) у липні 2015 р. Іранська ядерна угода сприяла припиненню збагачення урану іранською владою в обмін на зняття частини санкцій, запроваджених США, ЄС та ООН. Багатостороння угода дозволила зняти іранську ядерну програму з міжнародного порядку денного, принаймні тимчасово. Однак іранська ядерна угода стала об’єктом гострої критики з Дональда Трампа ще з часів виборчої кампанії 2016 р.
Рішенням Трампа найбільше занепокоєні європейські країни, зокрема Німеччина, Франція та Велика Британія. Європейські інвестори тільки почали заходити на іранський ринок після скасування санкцій у 2016 р., а низка країн (Італія, Іспанія, Франція, Греція) відновили імпорт іранської нафти. Зрив іранської ядерної угоди робить подальше економічне партнерство з Тегераном ризикованим для європейських компаній через загрозу потрапити під санкції США. Крім того, іранське питання стало додатковим фактором протиріч між ЄС та США після приходу Трампа у Білий дім.
Вихід США з цієї угоди зіграє на руку іранським консервативним колам та «яструбам», послабивши позиції президента Хасана Рухані, який доклав чимало зусиль для досягнення ядерної домовленості. Противники Рухані будуть дорікати йому за надмірну довіру до гарантій з боку США та європейських країн. Найімовірніше Іран буде дотримуватися ядерної угоди до кінця президентства Рухані. Однак в умовах відновлення санкцій США та погіршення економічного становища в країні збільшується імовірність повернення до влади в Ірані консервативних кіл у 2021 р., які добиватимуться відновлення збагачення урану.
Зрив іранської ядерної угоди з радістю підтримали Саудівська Аравія та Ізраїль. Обидві країни розраховують, що жорсткий тиск США сприятиме послабленню та ізоляції їх головного регіонального противника, передусім у Сирії, Лівані та Ємені.
Вихід США з іранської ядерної угоди може сприяти зміцненню позицій Росії в регіоні. По-перше, відновлення санкцій США проти Тегерану ускладнить поставки іранської нафти на європейський ринок, усуваючи конкурента Росії в енергетичній сфері. По-друге, зрив іранської ядерної угоди може зміцнити роль Росії як регіонального брокера, який пропонуватиме посередництво для врегулювання найгостріших регіональних конфліктів в умовах вакууму сили внаслідок помилок США. По-третє, іранське питання стало новим об’єктом протиріч між США та ЄС, послаблюючи трансатлантичну єдність щодо важливої міжнародної проблеми. За таких умов низка європейських країн (Італія, Греція, Угорщина) матимуть привід порушити питання про доцільність спільного підходу ЄС та США щодо Росії, зокрема російської агресії проти України.
Таким чином, вихід США з іранської ядерної угоди може сприяти зміні балансу сил між глобальними та регіональними гравцями. У свою чергу, це збільшує ризик нових конфліктів на Близькому та Середньому Сході, в тому числі за безпосереднього залучення Ірану, Саудівської Аравії та Ізраїлю.