Перші кроки Володимира Зеленського: аналіз ризиків і можливостей розвитку політичної ситуації

20 травня відбулася інавгурація Володимира Зеленського, після чого новообраний президент офіційно приступив до виконання своїх обов’язків. Ключовими завданнями нового президента мають стати кадрові рішення, прийняття перших державних рішень, діалог із парламентом і вироблення параметрів співпраці із олігархами.

Кадрова політика Володимира Зеленського

Навколо президента Зеленського сформувалося як мінімум 6 неформальних груп впливу, які конкурують між собою.

1 група – група Ігоря Коломойського (Андрій Богдан, Євген Геллєр та Валерій Писаренко – група «Відродження», Ігор Палиця та Олександр Шевченко – «УКРОП», Віталій Купрій, Олександр Ткаченко – генпродюсер холдингу «1+1» та інші).

2 група – група «95 квартал», до якої входять брати Шефіри – головні інвестори бізнесу Володимира Зеленського.

3 група – «друзі Зеленського», до якої входять юристи Іван Баканов та Сергій Нижній (Hilmont partners), які вели юридичний супровід ТОВ «95 квартал».

4 група – «група Портнова-Льовочкіна», до якої входять Іван Апаршин, Сергій Лещенко, Олександр Данилюк, Руслан Рябошапка, Марина Бардіна та ін.

5 група – «група братів Суркісів», яку по сімейній лінії в команді Зеленського представляє Дмитро Разумков (батько Дмитра Разумков – Олександр Разумков працював помічником Кучми і був клієнтом братів Суркісів).

6 група – «група Арсена Авакова» (представники Інституту майбутнього – Віктор Андрусів, Галина Янченко, Юрій Романенко та ін).

Окрім цього, в оточення Зеленського інфільтровані люди мера Харкова Геннадія Кернеса, Григорія Калетника, олігархів Валерія Хорошковського і Віктора Пінчука, а також представники регіональних еліт.

По інформації джерел в оточенні Зеленського, до цих пір так і не прийнято рішення про кадрові призначення. Проте на посаду Голови СБУ обговорюється кандидатура Владислава Бухарєва (народний депутат від «Батьківщини»), на посаду міністра оборони – Іван Апаршин (представник Анатолія Гриценка і клієнт Сергія Льовочкіна), міністра закордонних справа – Вадим Пристайко і Олександр Щерба (клієнт Андрія Портнова), голови Адміністрації президента – Іван Баканов, Сергій Шефір і Сергій Нижній.

Радниками Президента із високою ймовірністю будуть призначені Дмитро Разумков (внутрішня політика) і Андрій Богдан (юридичні питання). У команді Зеленського до цих пір не заповнена вакансія головного радника по зовнішній політиці. У команді Зеленського існує велика кадрова прогалина, які різні групи політичного впливу намагаються заповнити своїми, і досить часто токсичними людьми. Сам Зеленський не хоче сильно обростати старими кадрами, а тому пропонує здійснити відбір кадрів за допомогою міжнародних рекрутингових агентств.

Вироблення державних рішень

Для заповнення своїх президентських квот в уряді і структурах регіональної влади, Зеленському потрібно вести діалог всередині парламенту, заручитися ситуативною підтримкою депутатських груп та Прем’єра Гройсмана.

У зв’язку із цим, в Зеленського існує декілька сценаріїв розвитку політичної ситуації.

1 сценарій – глибока криза влади, дострокові вибори в кінці серпня.

Вихід «Народного фронту»із коаліції  – це результат таємних домовленостей груп «Яценюка-Авакова» із Ігорем Коломойським, який не зацікавлений у дострокових виборах. Простими словами, олігарх Коломойський не хоче, щоб Зеленський набрав 30-40% і став максимально незалежним.

Хід «Народного фронту» ускладнює для Володимира Зеленського можливість розпустити Верховну раду. До 17 червня, упродовж 30 днів має бути сформована нова коаліція, і відповідно до виборчого законодавства – розпускати парламент за півроку до виборів не можна.

Однак, в Україні все можливо, оскільки сила права не працює в умовах, коли політичні інститути слабкі, а ступінь неформальної політики і олігархічного впливу є вирішальними.

Тому вирішення цього політичного питання щодо «розпуску\не розпуску» парламенту переноситься у судову площину. Так, офіційно коаліція «Європейська Україна» припинила своє існування ще в 2016 році, коли з неї вийшли «Батьківщина», «Самопоміч» і «Радикальна партія». Юридично, формувати нову коаліцію можуть лише депутатські фракції, а не групи. Тому, формально, суд може підтримати рішення про проведення дострокових парламентських виборів, тільки вже в кінці серпня 2019 року.

Якщо до середини червня не буде коаліції (а юридично створити нову коаліцію не можливо), то упродовж 60 днів мають бути проведені дострокові парламентські вибори, які припадають на кінець серпня. Сценарій дострокових парламентських виборів проштовхує група «Портнова-Льовочкіна». Сам Портнов публічно заявляє, що готує проекти позовів для суду, щоб визнати відсутність коаліції і призначити дострокові вибори на літо.

За цей сценарій виступає також найближче оточення Зеленського, яке вважає, що до кінця осені рейтинги Зеленського можуть впасти. А тому тепер, поки існує висока хвиля підтримки Зеленського, треба її конвертувати у 30-40% результат на виборах. По-друге, ведення літньої передвиборчої кампанії не потребує високих фінансових затрат. По-третє, головні конкуренти не зможуть мобілізувати всі ресурси проти Зеленського, і в нового президента до цього часу не буде іміджевих втрат.

Варто зазначити, що за дострокові вибори виступає і Петро Порошенко, де його партія «БПП-Солідарність» за останніми соціологічними опитуваннями має рейтинги на рівні 10%.

2 сценарій – створення нової неформальної більшості, переформатування уряду і планові вибори 28 жовтня 2019 року.

За цей сценарій виступає Ігор Коломойський, Юлія Тимошенко, Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк.  Для більшості гравців, дострокові вибори не вигідні, а тому ключові гравці спробують «зліпити» нову неформальну коаліцію, щоб заповнити квоти Зеленського, і викинути людей Порошенка із уряду.

По наявній інформації, формуванням нової ситуативної коаліції займається особисто Ігор Коломойський, який продзвонює депутатів, призначає зустрічі, обіцяє «цукерки» і веде переговори. За наявною інформацію, Коломойський готовий мобілізувати під Зеленського вже 180 депутатів. Також Коломойський переконує Зеленського в тому, що в разі дострокових виборів, «Слуга народу» не зможе підібрати адекватних мажоритарних кандидатів, які будуть і лояльними, і професійними. По-друге, виборча структура «Слуги народу» не розгорнута і не побудована належним чином. Парламентські вибори – це значно агресивніша конкуренція, ніж президентські, тому результати можуть бути значно іншими, ніж показує соціологія.

В нову ситуативну коаліцію можуть ввійти «Батьківщина», «Народний фронт», групи «Відродження» і «Воля народу», частина Самопомочі, частина БПП, мажоритарні депутати.

Коломойський не хоче дострокових виборів, щоб Зеленський не став занадто самостійним і не потребував його протекції, фінансових і медіа ресурсів. Коломойський хоче, щоб Зеленський засів у бюрократичному болоті, і зв’язався у політичний бій із рештою політичних гравців. Осінню, Зеленський буде значно більш залежний від олігарха, ніж тепер. По-друге, на осінь очікується ріст рейтингів Тимошенко, яка більш зрозуміла для Коломойського. Коломойський нині керується принципами образи на Порошенка, він хоче реваншу і постійно говорить про гроші і активи. Для Коломойського важливо тепер відновити вплив над втраченими активами.

В команді Зеленського також активно міркують над першими законопроектами щодо скасування імунітету для президента та депутатів, щодо референдумів і прямого народовладдя, і головне – оновлення виборчого законодавства (повернення виборчих блоків, зниження прохідного бар’єру, і якщо вдасться – скасування мажоритарної системи в обмін на закриті партійні списки).