Аналіз передвиборчих конгресів політичних партій

Із 7 по 10 червня в Києві відбулися партійні з’їзди, на яких були презентовані та затверджені списки кандидатів в народні депутати від партій, а також номіновані кандидати в мажоритарних округах.

До 11 червня політичні партії мають подати в ЦВК на реєстрацію своїх номінованих кандидатів в депутати по партійному списку.

В даному аналітичному огляді будуть проаналізовані головні неформальні і олігархічні групи впливу в ключових партійних списках, описано переговорний процес між ключовими стейкхолдерами, а також прайси на депутатські мандати.

 

  1. Партійний з’їзд Слуга народу

 

  • У штабі Володимира Зеленського вважають прохідними 130 місць у списку.
  • По наявній інформації, виборчий список «Слуги народу» формував Андрій Богдан та Сергій Шефір. В соціальних медіа та ЗМІ поширена інформація про те, що в середньому місце в прохідному списку коштувало від 3 до 5 мільйонів доларів (включно із керівною посадою в парламентському комітеті).
  • За право кандидатів балотуватися від «Слуга народу» на мажоритарних округах потрібно було заплатити від 300 до 500 тисяч доларів. За допомогою бренду «Слуга народу» кандидат отримував відразу від 15 до 20% електоральної підтримки на заході і в центрі, а на сході і півдні – від 30 до 40%. Висування кандидата від «Слуги народу» відразу ставить політика на лідируючі позиції в кампанії.
  • Однією із проблем списку «Слуги народу» стало дотримання 30% гендерної квоти (не вистачало жінок в список). За дотримання гендерних квот, державним бюджетом передбачено великі виплати на розвиток партійної структури.
  • Також у команді Зеленського були суттєві проблеми із якісним наповненням списку, а саме – компетентними і професіональними кандидатами. Фактично, у першій топ-20 списку «Слуги народу» представлені, переважно доброчесні і компетентні фахівці, члени близького оточення Зеленського, Коломойського та інших фінансових груп. Однак, з 50 по 130 місце більшість місць були продані бізнесменам, олігархам, столичним забудовникам, аграрним бізнесменам та іншим людям, які викупили списки і делегували в парламент своїх людей.
  • За наявною інформацією, більшість акторів студії «95 квартал» також ідуть на парламентські вибори по мажоритарних округах.
  • Аналіз списку «Слуги народу» свідчить, що найбільшими бенефеціарами є олігарх Ігор Коломойський, «група 95 кварталу», Арсен Аваков, Валерій Хорошковський, брати Суркіси, аграрні олігархи – Андрій Веревський і Олег Бахматюк та інші фінансові клани.
  • «Слуга народу» планує самостійно сформувати більшість в парламенті за рахунок мажоритарних депутатів. В штабі Зеленського, за попередніми підрахунками, планують взяти 130 місць по списку, виграти 40 мажоритарних округів, а решту добрати за рахунок лояльних мажоритарних депутатів Коломойського. Крім того, потенційним членом коаліції вважається «Батьківщина», але посаду Прем’єр-міністра Юлія Тимошенко не отримає. Максимум, що можуть запропонувати для Тимошенко – це посада спікера парламенту.

 

  1. Партійний з’їзд «Європейської солідарності» Петра Порошенка

 

  • У Петра Порошенка найгірші позиції, оскільки його електорат плавно перетікає в проекти Вакарчука, Гройсмана, Гриценка і Садового. До того ж, націоналісти також об’єдналися і висунули свій список на парламентські вибори. Чимало аналітиків вважає, що за місяць активної кампанії, проект Порошенка ризикує не подолати 5% виборчий поріг.
  • Політичні спроможності Порошенка також сильно зменшилися через втрату впливу в судах, на адміністративному рівні і втраті контролю над силовиками. На даний момент, Порошенко має лише фінансові ресурси, які скеровує на місця. По наявній інформації, Петро Порошенко платить найбільші винагороди своїм агітаторам, членам виборчих комісій та обіцяє високі зарплати для спостерігачів.
  • За останніми соціологічними опитуваннями, рейтинги партії Порошенка коливаються на рівні 7-8%. Дана статистика вводить Порошенка у сильну депресію, оскільки він розраховував взяти реванш у Зеленського за програш на президентських виборах. Петро Порошенко ще два місяці тому серйозно сподівався мати в парламенті фракцію в 60 людей. Але станом на сьогодні, він може завести не більше 25 депутатів + декілька мажориатрників у Львівській області. По інформації ЗМІ, Порошенко також продав декілька місць у прохідному списку бізнесменам
  • Незважаючи на заяви про оновлення списку, Петро Порошенко взяв в свою топ-10 старих перевірених партійців, а також членів уряду і Андрія Парубія. Партійний праймеріз Порошенка (як і більшості політичних сил) – був лише бутафорією та імітацією партійної боротьби.
  • Керує виборчим штабом Петра Порошенка – Сергій Березенко, який організовував сітки з підкупу виборців та інші маніпуляції і фальсифікації на президентських виборах.
  • Ключовим питанням в політичній конкуренції і кампанії Петро Порошенко планує ставити тему по Донбасу – щоб не допустити зради і капітуляції Зеленського перед Путіним.

 

  1. Партійний з’їзд «Сила і Честь» Ігоря Смєшка.

 

  • Проект Смєшка балансує на грані проходження в парламент – остання соціологія фіксує підтримку на рівні 3-4%. При цьому, подолати виборчий поріг Смєшку буде дуже важко, оскільки політична конкуренція на парламентських виборах є в рази вищою, ніж під час президентської кампанії. У виборчому штабі Ігоря Смєшка, який очолює журналіст Дмитро Гордон, вважають, що реально прохідними є максимум топ-18 кандидатів виборчого списку.
  • Проект Смєшка є також одним із тих, де активно продавали виборчі місця в списку. По інформації різних джерел, за потенційно прохідне місце в списку Смєшка треба було заплатити 1 мільйон доларів + 500 тисяч доларів за керівну посаду в парламентському комітеті. Тому партія Смєшка стала притулком для різних політиків і чинних депутатів із Самопомочі, Народного фронту та БПП-Солідарності. Також у прохідній частині Смєшка з’явилися різні бізнесмени, які хочуть йти в політику. Таким чином, у списку Смєшка не було особливих обмежень для потенційних політичних інвесторів.
  • Цікаво, що Смєшко продовжує орієнтуватися на електорат 50+, а тому практично, не залучав до себе в команду діджитал-лідерів. Смєшко навіть не намагається боротися за молодий електорат. Натомість, у команді Смєшка є також представники шоу-бізнесу подружжя співаків Білоножків, які популярні серед старшого покоління.
  • Особливе здивування викликає зміна кадрової стратегії Смєшка. Були очікування, що в проекті Смєшка будуть широко представлені колишні силовики, відставні прокурори, міліціонери, які мають багато ресурсів на місцях і є дуже багатими людьми. Відставні силовики відпрацювали дуже активно під час президентської кампанії, і багато із колишніх генералів планувало повернутися в топ політику. Однак, судячи зі всього, Смєшко вирішив залучити бізнес у список і заробити собі на ситу старість. Тому існує ймовірність, що на нинішніх парламентських виборах, регіональна команда Смєшка не матиме мотивації, і буде працювати не так активно, як на президентських.
  • Смєшко планує знову активно зайти в медіа поле за допомогою Віктора Медведчука, як це відбулося на президентських. Однак, часу дуже мало для того, щоб розкрутити медіа машину, тим паче в умовах літніх відпусток. За власними спостереженнями, останнім часом на Смєшка почав активно працювати телеканал олігарха Пінчука, а ряд ЗМІ опублікували інформацію про те, що головним спонсором проекту Смєшка є екс-президент Леонід Кучма.
  • Що стосується політичних амбіцій, то Смєшко позиціонує себе як кандидата на Прем’єр-міністра або ж на спікера парламенту в новому парламенті. Що стосується спікера, то ця посада є більш реалістичною для Смєшка.

 

  1. Партійний з’їзд партії Вакарчука «Голос»

 

  • Довгоочікуване рішення Святослава Вакарчука про похід в політику мобілізувало громадянське суспільство та ліберальний кластер українських виборців. За даними останніх соціологічних опитувань, партія «Голос» долає 5% виборчий поріг, і сильно відкушує електорат в інших ліберальних та патріотичних гравців. «Європейська солідарність» Петра Порошенка, «Самопоміч», «Громадянська позиція», «Сила людей» і навіть об’єднані націоналісти – страждають від конкуренції із «Голосом» по західній і центральній Україні. Проект «Голос» має позитивну електоральну динаміку, і за умови хорошої виборчої кампанії може дотягнути до 10%.
  • В перспективі, «Голос» може забрати частину електорату навіть в «Слуги народу», а Європейську солідарність взагалі залишити за 5% бортом парламенту. Саме тому штаб Петра Порошенка почав активно критикувати проект «Голос» за його політичну афільованість із олігархами Пінчуком, Фіалою та Хмельницьким. В цілому, це правда, що деякі люди від Пінчука, Хмельницького та Фіали є в списку Вакарчука, але вони не токсичні і не дискредитовані. Крім того, партія «Голос» не засвітилася на політичному ринку, де відкрито торгували прохідними місцями у списку.
  • Головною проблемою проекту Вакарчука є його обмежена електоральна орієнтація – на Захід, Центр і Північ. У списку партії «Голос» відсутні сильні лідери і авторитети, які б могли відпрацювати на російськомовному Сході та Півдні. В партії «Голос» максимально розраховують завести в парламент фракцію із 30 депутатів. Саме тому 30 номером у списку йде шоумен Сергій Притула, який дуже популярний на Галичині.
  • Виборчий список «Голосу» – топ-30 кандидатів є одним із найсильніших і доброчесних списків в порівняні із іншими партіями. Переважна більшість кандидатів – нові обличчя, які майже не були представлені в політиці, не токсичні, не мають сумнівної репутації чи майна, походження якого не можливо пояснити. В списку «Голос» представлені громадські активісти, антикорупціонери, бізнесмени, ветерани, а також деякі друзі Вакарчука.
  • Вакарчук прийняв рішення не брати в список діючих депутатів, лише частина з яких буде йти по мажоритарних округах (Світлана Заліщук, Вікторія Пташник та інші). В цілому, у Вакарчука є проблема із кадрами, особливо на мажоритарних округах, які б могли підтягнути рейтинги партії. Є чимало бажаючих балотуватися від «Голосу» в мажоритарних округах, одна не всі проходять через сито доброчесності.
  • В середовищі партії «Голос» не відкидають можливостей сформувати коаліцію із «Слугою народу» та йти працювати в уряд. Однак, співпраця можлива лише за умови прийняття відкритих списків, інтенсифікації антикорупційної і правоохоронної реформ, реформи судової системи. Крім того, по наявній інформації, «Голос» не готовий бути в коаліції, якщо на посаду Прем’єр-міністра в коаліційному уряді буде претендувати Юлія Тимошенко.

 

 

  1. Форум опозиційної платформи «За Життя»

 

  • Проросійські політичні сили так і не змогли домовитися про спільну участь у парламентській виборчій кампанії. Переговори із Ринатом Ахметовим провалилися. Медведчук та Рабінович не захотіли давати Ахметову 20% квоту у спільному списку, оскільки рейтинги Опозиційного блоку коливаються в межах 2%. Тому політичні запити Рината Ахметова визнані дуже завищеними.
  • Керівництво «За життя» вважає прохідним топ-30 свого списку.
  • По інформації джерел на політичному ринку, прохідне місце в партії «За життя» у топ-20 коштувало 4 мільйони доларів. З 20 по 30 місце – 2 мільйони доларів. За керівну посаду в парламентському комітеті потрібно було ще доплатити від 500 тисяч доларів до 2 мільйонів доларів. Все залежить від престижу та політичної впливовості парламентського комітету.
  • Головними бенефеціарами «За життя» виступають Віктор Медведчук, Вадим Рабінович і тандем «Бойко-Льовочкін». Ці три групи впливу поділили між собою виборчий список порівну між собою, де кожній групі відійшла 30% квота.
  • Фактично, у прохідній топ-30 списку «За життя» кожна група впливу має по 8 кандидатів. 8 кандидатів від Медведчука та по 4 від Бойка та Льовочкіна. Вадим Рабінович продав свою квоту (7 місць у топ-30) київським забудовникам-мільйонерам Вадиму Столару та Артуру Палатному. Артур Палатний та Вадим Столар вважаються спонсорами Віталія Кличка і партії «УДАР», та мають дуже високий вплив в Києві.
  • По декілька своїх людей у список «За життя» завели олігархи Григорій Суркіс та Павло Фукс. Аналіз передвиборчого списку «За життя» свідчить, що у топ-30 відсутні люди олігарха Дмитра Фірташа.
  • «За життя» планує висувати кандидатів по всіх мажоритарних округах, однак реально розраховує на перемогу лише в Одеській та Закарпатській областях.
  • Опозиційна платформа «За життя» буде в парламентській опозиції і розраховує отримати посаду Віце-спікера парламенту, комітет закордонних справ та фінансовий комітет.
  1. З’їзд партії «Батьківщина»

 

  • В партії «Батьківщина» вважають прохідними перші 20 місць свого списку. Ще 5 додаткових місць в списку має звільнитися після переходу частини «Батьківщини» в коаліційний уряд. Тому максимально прохідними для потенційних інвесторів вважається топ-25. По наявній інформації, прохідне місце у Юлії Тимошенко в топ-25 коштувало 1,5-2 мільйони доларів.
  • Напередодні з’їзду Юлія Тимошенко вела переговори із Аграрною партією, «УКРОП», проектом Смєшка та Саакашвілі, а також партією «УДАР» щодо спільної участі у виборах. Проти співпраці із «УДАРОМ» і Саакашвілі виступили старі партійці «Батьківщини», які говорили про низькі рейтинги і токсичність Кличка та Саакашвілі. Ігор Смєшко сам особисто відмовив Тимошенко у співпраці. Із Аграрною партією, найбільш органічним і електоральним союзником «Батьківщини» – не вдалося домовитися. Аграрна партія хотіла поділити список із Батьківщиною порівну – 50% на 50%. Тоді як Тимошенко пропонувала Аграрній партії лише 20% квоту у спільному списку. Ще одним серйозним супротивником Тимошенко буде Радикальна партія, яка також відкусить частину сільського електорату.
  • Напередодні формування передвиборчого списку, у Юлії Тимошенко виник скандал із старими партійцями та регіональними керівниками «Батьківщини». Справа в тому, що прохідних місць на всіх не вистачило (на приклад, Андрій Сенченко, Сергій Власенко і Борис Тарасюк взагалі не потрапили у список). По-друге, частина старої гвардії Тимошенко, звинувачує її у співпраці із Зеленським, що саме через таку риторику рейтинги «Батьківщини» провалилися. Якби партія «Батьківщина» була у різкій опозиції до Зеленського, то електоральна динаміка Тимошенко була б не меншою ніж 15%. Дану інформацію підтверджують також і фокус-групи «Слуги народу».
  • У Тимошенко політичні та фінансові зобов’язання перед різними олігархами, які їй допомагали на президентських виборах. У топ-20 Тимошенко представлені люди олігархів Сергія Тарути, Віктора Пінчука (Олена Кондратюк, Олексій Рябчин, Альона Шкрум) та Рината Ахметова (Сергій Петропадський, Олексій Кучеренко). Решта – стара гвардія Тимошенко і представники регіональних партійних організацій.
  • «Батьківщина» також веде переговори із партіями «Слуга народу» і «Голос» щодо координації зусиль і виставлення спільних кандидатів на мажоритарних округах. В партії «Батьківщина» вважають, що нову коаліцію мають сформувати «Слуга народу», «Батьківщина» та «Голос». Юлія Тимошенко хоче очолити уряд, і політично демонструє лояльність та позитивну налаштованість до Зеленського і його партії «Слуга народу».
  1. Інші проекти, із рейтингами менше 5%.

 

  • Серед решти партій, свої виборчі конгреси провели Громадянська позиція, Самопоміч, об’єднані націоналісти, Аграрна партія, Радикальна партія і УДАР, а також Опозиційний блок «Доверяй делам».
  • «УДАР» так і не зміг домовитися про коаліцію із іншими гравцями, і вирішив виставити лише своїх кандидатів на мажоритарні округи. Відверто, кандидати слабкі і мають низькі шанси на перемогу. В Києві люди Кличка йдуть як безпартійні, щоб у випадку свого програшу, не кидати тінь на низькі рейтинги мера Києва. В цілому, у оточенні Кличка розраховують сформувати як мінімум групу із 8 мажоритарних депутатів, а також групу із 12 депутатів, які пройдуть по списках інших партій (люди Столара та Палатного). Таким чином, Кличко хоче мати в наступному парламенті групу із 20 депутатів, які будуть лобіювати його інтереси. На даний момент, головним завданням Кличка має стати збереження рейтингів мера в Києві і перемога на наступних місцевих виборах в Києві.
  • «Аграрна партія» вирішила йти самостійно на вибори, список очолив чинний народний депутат, співак Михайло Поплавський. На попередніх місцевих виборах в ОТГ Аграрна Партія отримала 3 місце, і має високий потенціал і розгорнуту мережу. Але шанси на самостійне подолання 5% бар’єру дуже мінімальні, нинішній рейтинг партії коливається в межах 1-2%. Аграрні бізнесмени і олігархи розраховують виграти ряд мажоритарних округів на Півдні та Заході України, де позиції аграрного бізнесу дуже сильні.
  • Окрім «Батьківщини», переговори із «Аграрною партією» про об’єднання вела і Радикальна партія Олега Ляшка. Однак, також безрезультатно. Всі ці проекти мають спільний електорат, але аграрії також не змогли домовитися із розподілом квот з Ляшком. Радикальна партія провела власний конгрес, на якому затвердила список із колишніх депутатів НФ, частини БПП, бізнесменів та старої гвардії Ляшка. Шанси Ляшка на проходження в парламент також малі (нинішній рейтинг близько 3%). Однак, Ляшко отримав фінансування від Петра Порошенка, і може виконувати роль інформаційного тарана проти Володимира Зеленського, якщо той почне атакувати БПП і бізнес екс-президента.
  • Свої зїзди провели ліберальні сили «Самопоміч» і «Громадянська позиція», чиї рейтинги балансують на межі 1-2%. Садовий та Гриценко так і не домовилися про союз, а тому провалять вибори. У списках обох партій чимало громадянських активістів, лідерів і волонтерів, середнього бізнесу, однак перспективи в обох партій є сумними. До цієї когорти можна віднести і «Рух нових сил» Саакашвілі, який після повернення опинився на маргінесі політичного життя. По наявній інформації, рух нових сил планує виставити окремих кандидатів в мажоритарних округах і підтримати інші ліберальні сили.
  • В даному контексті, безперспективними у парламентських виборах є намагання «Сили людей» зібрати виборчу заставу і набрати 3% (тоді партії отримують державне фінансування із бюджету). Партія «Сила людей» не має фінансових ресурсів та кадрів. Більшість активу пішла в «Голос».
  • Об’єднані націоналісти (Свобода, Правий сектор, Національний корпус) об’єдналися в єдиний блок. Однак, політичні перспективи цього об’єднання також туманні. Націоналісти будуть змушені конкурувати за патріотичний електорат із Петром Порошенком та Вакарчуком. Загалом, більшість націоналістичних сил дискредитовані, не мають фінансових ресурсів. Після парламентських виборів, існує ймовірність, що націоналісти будуть перебувати на зарплаті або ж в Авакова чи Порошенка, і виконуватимуть функцію тиску на Зеленського. Особливо, якщо новою владою будуть проведені непопулярні політичні рішення щодо миру на російських умовах по Донбасу.
  • Ринат Ахметов змушений домовлятися із Кернесом та Коломойським навколо створення нового проекту, щоб потрапити в новий парламент. Так, нещодавно була сформована коаліція Партій миру (Вадим Новинський), «Доверяй делам» (Труханов-Кернес), партії «Наші» (Євген Мураєв) і власне Опозиційного блоку – Борис Колесніков. Новий об’єднаний список очолив Євген Мураєв. Кожна сторона в новій коаліції отримала по 25% квот у списку. Планується, що партія пройде 5%, прохідними вважається 20 людей. Крім того, дане утворення планує виграти вибори у 30 мажоритарних округах на Харківщині, Одещині, Дніпропетровщині та на Донбасі, де розташовані підприємства Ахметова. Таким чином, якщо Ахметов та регіональні мери подолають 5% поріг, то вони також зможуть долучитися до формування нової коаліції із Зеленським. Остання соціологія фіксує сукупні рейтинги Опозиційного блоку «Доверяй делам» на рівні 2%.
  • Народний фронт (Арсеній Яценюк) взагалі прийняв рішення не йти на вибори через малий рейтинг. Яценюк персонально планує чекати до наступного електорального циклу. Більшість депутатів НФ розійшлися по мажоритарним округам або ж партійним спискам. Частина – піде на вибори разом із Українською стратегією Володимира Гройсмана, чий проект також має дуже малі шанси на потрапляння в парламент. Гройсман навіть не зміг виставити кандидатів у мажоритарних округах. Загалом, конгрес Гройсмана не показав особливо нових облич, і у багатьох асоціювався як похід уряду Гройсмана на вибори. Зважаючи на низький рівень довіри суспільства до влади загалом та уряду, дана виборча стратегія може бути провальною.