Парламентські вибори в Україні: прогноз та політичні перспективи ключових політичних гравців

Останні соціологічні опитування свідчать, що в парламент проходить 5 політичних партій – «Слуга народу», «За життя», «Європейська солідарність», «Батьківщина» і «Голос». До кінця виборів дана динаміка навряд чи зміниться. Якщо все-таки станеться політичний сюрприз, і партія Смєшка пройде в парламент – цей факт все рівно не буде мати сильний вплив на формування коаліції. Ключову роль, як і в 2014 році під час формування коаліції знову відіграють мажоритарні депутати.

Серед політичних тенденцій спостерігається поступове падіння рейтингів «Слуга народу», яке спричинене поганою кадровою політикою Зеленського, відсутністю дієвих рішень, а також агресивними діями політичних конкурентів. В першу чергу, зі сторони партії «За життя», яка забирає російськомовний електорат у Зеленського. Якщо тенденції будуть збережені, то на фініші «Слуга народу» може отримати менше ніж 40% підтримки.

 

Явка. Явка виборців на парламентських виборах 21 липня є найбільшою проблемою для всіх учасників кампанії. Якщо на мажоритарних округах кандидати можуть контролювати процес і мобілізувати своїх прихильників, то на всеукраїнському рівні із цим значно складніше. Соціологи прогнозують явку на рівні 51-55%, за песимістичним сценарієм явка буде складати 40-43%. Цікаво, що явка в сільських територіях планується вища, ніж у великих містах. На відміну від мешканців міст, селяни в переважній більшості, проводять свій час на сільськогосподарських роботах, і не їздять у відпустки. Такий стан створює скритий електоральний потенціал передусім для «Батьківщини» та «Радикальної партії».

Коаліція. Із високою ймовірністю, правлячу коаліцію сформують «Слуга народу», «Батьківщина» та «Голос». Формат майбутньої коаліції буде залежати від електоральних результатів партії «Слуги народу», чиї рейтинги поступово падають. Чим більше депутатів заведе «Слуга народу» в парламент, тим буде меншою потреба у залученні політичних партнерів до формування уряду. Другим фактором стабільності коаліції будуть слугувати рамки майбутньої коаліційної угоди. Адже різні партії мають свої програмні інтереси, такі як зниження цін на газ, ухвалення нового виборчого законодавства, скасування недоторканості депутатів, антикорупційний пакет тощо. У новому парламенті будуть також представлені окремі депутатські групи мажоритарних депутатів Рината Ахметова та Ігоря Коломойського. Тому існує сценарій, що ці депутатські групи ввійдуть у «Слугу народу» і сформують мега-фракцію у 160-180 депутатів. Або ж як і за часів Петра Порошенка, будуть ситуативно голосувати за різні законопроекти виходячи із інтересів олігархів. Одним із ризиків майбутнього складу парламенту є не високий рівень професіоналізму депутатів, більшість із яких буде виконувати роль статистів під час сесій та голосувань. По-друге, одним із ризиків у фракції «Слуга народу» може бути дуже низька її керованість, адже депутати не монолітні і представляють інтереси різних олігархів і групи впливів. Будь-яка із груп впливу чи окремий олігарх – Колмоойський або Суркіс може зірвати голосування і блокувати рішення в середині фракції «Слуга народу».

Новий уряд. За крісло очільника уряду розгортається жорстка неформальна конкуренція між Андрієм Богданом та Олександром Данилюком. Обидва претенденти мають високі політичні амбіції, і вже встигли зарекомендувати себе як досвідчені політичні інтригани. Навколо Данилюка почала формуватися група підтримки із так званих лібералів та антикорупціонерів. Тоді як кандидатуру Богдана підтримує Ігор Коломойський та брати Шефіри. За наявною інформацією, проти Богдана налаштований Іван Баканов (Служба безпеки України), і між ними точаться апаратні суперечки. Якщо Богдан буде все-таки призначений Прем’єр-міністром, то новим керівником офісу президента буде призначено Сергія Шефіра.  Не виключений і сценарій, коли уряд може очолити абсолютно невідомий технократ (банкір, фінансист, економіст). По наявній інформації, Офіс президента працює над формуванням нової структури майбутнього Кабінету міністрів, в якому буде скорочено кількість міністерств та посад Віце-прем’єр-міністрів. Можливо, це робиться через кадрову кризу «Слуги народу» та не бажання запускати інших гравців в структури влади. Також після парламентських виборів ми очікуємо на загострення політичної боротьби між групами впливу в проекті «Слуга народу» за контроль над новими антикорупційними органами, які перетворилися на інструмент політичної боротьби. Серед можливих кандидатів на посаду очільника уряду в ЗМІ називали Андрія Коболєва (голова правління НАК-Нафтогаз), однак він навряд чи захоче змінювати своє прибуткове місце роботи.

Високі прем’єрські амбіції демонструє і Юлія Тимошенко, але через низькі рейтинги партії «Батьківщина» її шанси суттєво обмежені. Хоча це не відкидає у «Батьківщини» права контролювати так звану «золоту акцію» в парламенті. Через це, Юлію Тимошенко називають найбільш ймовірною кандидатурою на посаду Голови Верховної ради. В умовах парламентсько-президентської форми правління і при слабкому Президенту Зеленському – посада спікера відкриває для Тимошенко великі політичні горизонти та можливості для серйозного політичного впливу.

Парламентська опозиція. За статус парламентської опозиції буде змагатися дві політичні партії, які демонструють абсолютно різні ідеологічні погляди – проросійська партія «За життя» та про європейська і про євроатлантична «Європейська солідарність». Незважаючи на різні ідеологічні погляди та публічну ненависть, Петро Порошенко та Віктор Медведчук є близькими партнерами по бізнесу. Саме Петро Порошенко допоміг Медведчуку стати одним із найвпливовіших олігархів в Україні. Тому Медведчук та Порошенко зацікавлені спільно атакувати Зеленського і його патрона Коломойського. «За життя» буде критикувати президента Зеленського за антиросійську риторику та не можливість врегулювати конфлікт на Донбасі, а Петро Порошенко критикуватиме Зеленського як російського агента і зрадника національних інтересів України.  Партії «За життя» та «Європейська солідарність» як представники опозиційних сил, будуть змагатися за посаду Віце-спікера парламенту, а також ряду ключових комітетів в парламенті. Це квоти, які мають бути закріплені за парламентською опозицією. Від партії «За життя» на посаду Віце-спікера претендує Нестор Шуфрич, а від «Європейської солідарності» Ірина Геращенко. Проте, в політичних колах поширена інформація, що ані «За життя», ані «Європейська солідарність» не отримають посад у президії парламенту. Всі керівні посади в президії Верховної ради відійдуть партіям «Батьківщина», «Голос» та «Слуга народу».

Позапарламентські партії. Ряд політичних партій, які не потраплять в парламент, але наберуть від 2% до 5% отримають державне фінансування на свою діяльність. Це дасть змогу розвивати регіональні структури партій, проводити акції та заходи. Судячи з рейтингів, претендентами на державне фінансування є «Сила і Честь» Смєшка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, «Опозиційний блок», «Радикальна партія» Олега Ляшка, «Українська стратегія» Володимира Гройсмана і «Свобода». Також всі ці політичні партії будуть приймати активну участь у місцевих виборах, які можуть бути призначені вже на жовтень 2019 року. В перспективі, позапарламентські партії можуть приймати активну участь в політичній конкуренції проти державних рішень, які будуть приймати президент Зеленський та нова більшість. Особливо, якщо це буде стосуватися врегулювання конфлікту на Донбасі, мовних питань чи розробки нової Конституції.