Україна проти Росії: аналіз міждержавних справ у міжнародних судах

Україна використовує міжнародні суди як один з інструментів протидії російській агресії. Впродовж 2014-2019 рр. Україна подала позови проти Росії до Європейського суду з прав людини, Міжнародного Суду ООН, Арбітражного трибуналу з морського права, а також визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів в Криму і на Донбасі. Україна розраховує, що міжнародні суди зобов’яжуть Росію відшкодувати збитки, завдані українським громадянам та юридичним особам, і збільшать ціну Росії за продовження агресивної політики. Водночас невиконання Росією рішень міжнародних судів, якщо вони будуть винесені на користь України, може суттєво послабити довіру багатьох держав до міжнародних інституцій.

 Міжнародні суди є одними з інструментів, які використовує Україна для протидії російській агресії. На практиці, Україна не має можливості притягнути Росію до відповідальності за порушення основоположних засад міжнародного права, зокрема, заборони застосування сили чи погрози силою, поваги до територіальної цілісності та непорушності державних кордонів. Натомість, Україна позивається до міжнародних судових установ за порушення Росією деяких міжнародних конвенцій, які стали наслідком масштабної агресивної політики Кремля.

Європейський суд з прав людини

Впродовж 2014-2019 рр. Україна подала проти Росії вісім міждержавних заяв до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) через порушення Європейської конвенції з прав людини 1950 р. Станом на лютий 2019 р., ЄСПЛ перегрупував їх у п’ять міждержавних скарг.

Україна проти Росії № 20958/14 щодо подій в Криму

У цій справі Україна доводить численні порушення прав людини в Криму внаслідок військової окупації Росією. Зокрема, Україна звинувачує Росію у свавільному позбавленні волі проукраїнських активістів, викраденні людей, тортурах, зникненні кримськотатарських активістів, примусовому наверненні населення Криму до російського громадянства, утисках та нападах на журналістів, захопленні власності, яка належить українським юридичним особам, обшуках та захопленні церков, відсутності навчання українською та кримськотатарською мовами, обмеженні в’їзду українських громадян в Крим та виїзду з півострова.

27 лютого 2019 р. ЄСПЛ проведе перше слухання у справі щодо подій в Криму, на якому має розглянути, чи підпадає ця справа під юрисдикцію Суду.

Україна проти Росії (II) № 43800/14 щодо викрадення дітей на Донбасі та їх вивезення до Росії

Дана справа стосується порушень прав дітей-сиріт та дітей без батьківської опіки. Україна заявляє, що три групи дітей були викрадені проросійськими бойовиками на Донбасі улітку 2014 р. та вивезені до Росії із незаконним перетином державного кордону.

Україна проти Росії (V) № 8019/16 щодо подій на Сході Україні

У цій справі Україна вважає, що Росія, яка контролює бойовиків на Донбасі та здійснює фактичний контроль над окремими районами Донецької та Луганської області, має нести відповідальність за масштабні порушення прав людини на цих територіях. Україна звинувачує контрольованих Росією бойовиків у вбивствах українських військовослужбовців та цивільних осіб, які відбуваються майже щодня, тортурах та жорстокому поводженні з ними, обмеженні журналістської діяльності, поширенні невірної інформації та мови ненависті в російських та сепаратистських ЗМІ, відсутності навчання українською мовою та неможливості проведення парламентських виборів на цих територіях.

Україна проти Росії (VII) № 38334/18 щодо політичних переслідувань українських громадян

Дана справа стосується переслідувань та арештів Росією українських громадян за політичними мотивами. Росія звинувачує даних українських громадян у невизнанні приєднання Криму до Росії, членстві в організаціях, заборонених на території Росії, розпалюванні ворожнечі, воєнних злочинах, екстремізмі та шпигунстві на користь України. Позивач також заявляє, що українські громадяни були позбавлені права на справедливий суд та ефективний засіб захисту.

Україна проти Росії (VIII) № 55855/18 щодо подій у Керченській протоці у листопаді 2018 р.

Даний позов стосується порушень прав 24 українських моряків під час нападу Росії на українські військові кораблі. Україна звинувачує Росію в нападі на українські військові кораблі, пораненні українських моряків, їх незаконному утриманні в пенітенціарних установах та притягненні до кримінальної відповідальності.

Українські юристи не виключають, що міждержавні скарги України можуть перебувати на розгляді ЄСПЛ роками. Очікується, що міждержавна справа щодо подій на Сході Україні буде найскладнішою з урахуванням того, що ЄСПЛ має встановити до якої міри Росія відповідальна за порушення прав людини на територіях, які контролюються бойовиками. У свою чергу, від рішення ЄСПЛ у цій міждержавній справі буде значною мірою залежати розгляд індивідуальних скарг у зв’язку з подіями на Донбасі.

Станом на січень 2019 р., ЄСПЛ зареєстрував 4369 індивідуальних скарг проти України у зв’язку з подіями на Донбасі та в Криму, проти Росії – близько 400.

Міжнародний Суд ООН

У січні 2017 р. Україна подала позов до Міжнародного Суду ООН (МС) щодо порушень Росією двох міжнародних конвенцій – Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 р. та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р.

Щодо Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 р.

Україна стверджую, що Росія постачає зброю незаконним збройним групам «ДНР», «ЛНР» та «Харківським партизанам, не вживає заходів для припинення фінансування цих груп, яке здійснюють російські державні та приватні суб’єкти, не співпрацює з Україною у розслідуванні терактів, не переслідує та не видає Україні осіб, причетних до терактів тощо.

 Україна просить МС визнати, що Росія несе міжнародну відповідальність за збиття малайзійського боїнга MH17 (липень 2014 р.), обстріл  цивільних осіб у Волновасі, Маріуполі (січень 2015 р.) та Краматорську (лютий 2015 р.) й вибух у Харкові (лютий 2015 р.), змусити Росію виплатити повну компенсацію збитків, припинити постачання зброї, фінансової допомоги та інших ресурсів терористичним групам на території України, заморозити всі банківські рахунки, які використовуються для підтримки цих груп, розпочати розслідування щодо російських високопосадовців, відповідальних за фінансування тероризму (Сергія Шойгу, Володимира Жириновського, Сергія Миронова, Геннадія Зюганова) та співпрацювати з Україною в розслідуванні щодо фінансування тероризму.

Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р.

Україна стверджує, що російська окупаційна влада систематично проводить дискримінацію та «державну політику культурного знищення» кримськотатарської і української спільнот в Криму, пригнічує самовираження кримських татар через заборону Меджлісу кримськотатарського народу та переслідування його лідерів, залякує кримських татар шляхом свавільних обшуків та затримань, не протидіє викраденню та вбивствам кримських татар, утискає кримськотатарські та українські ЗМІ, не дозволяє кримським татарам та українцям проводити публічні культурні заходи й заважає навчанню кримськотатарською та українською мовами.

Україна просить МС змусити Росію припинити «політику культурного знищення» неросійських громад в окупованому Криму, виплатити повну компенсацію жертвам дискримінації на півострові, скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу, припинити безпідставні обшуки та затримання кримських татар, провести належне розслідування щодо зникнення кримських татар (Решата Аметова, Тімура Шаймарданова, Ервіна Ібрагімова), відновити доступ кримських татар та українців до навчання рідними мовами, зняти обмеження на роботу кримськотатарських та українських ЗМІ і забезпечити право кримських татар та українців проводити публічні культурні заходи.

У квітні 2017 р. МС прийняв рішення про тимчасові заходи стосовно Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Зокрема, МС зобов’язав Росію відновити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, утримуватися від інших обмежень щодо представництва кримських татар та відновити доступ до освіти українською мовою. Водночас МС відмовив Україні у тимчасових заходів проти Росії стосовно Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

До 12 липня 2019 р. Росія має подати другий контрмеморандум, в якому вона має висловити свої заперечення проти юрисдикції МС щодо цієї справи. Після цього МС має ухвалити рішення щодо прийнятності цієї справи.

Арбітражний трибунал з морського права

У вересні 2016 р. Україна ініціювала арбітражне провадження у зв’язку з порушеннями Росією Конвенції ООН з морського права 1982 р. (ЮНКЛОС).

 Дана справа стосується порушень Росією прав України як прибережної держави в прилеглих до Криму морських зонах після анексії півострова. Україна заявляє, що Росія порушила її права в морських зонах в Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці шляхом експлуатації природних ресурсів (передусім нафти і природного газу) на континентальному шельфі в Чорному морі, які законно належать Україні, захоплення українських бурових установок; риболовства та перешкоджання діяльності українських рибальських компаній у прилеглих акваторіях, будівництва мосту, лінії електропередачі та газопроводу через Керченську протоку без дозволу України, блокування проходу українських суден через Керченську протоку, негативного впливу на морську екологію внаслідок будівництва Керченського мосту, проведення археологічних досліджень на дні Чорного моря без дозволу України тощо.

Україна просить арбітражний трибунал підтвердити її права як прибережної держави у прилеглих до Криму морських зонах, зобов’язати Росію припинити дії, які порушують суверенітет України у відповідних акваторіях, та змусити Росію відшкодувати збитки, нанесені України внаслідок протиправної діяльності.

Розгляд справи відбуватиметься в два етапи: юрисдикційний і по суті. До 19 квітня 2019 р. Україна має направити другий меморандум з повторним обґрунтуванням своїх вимог до Росії. У свою чергу, до 19 вересня 2019 р. Росія має представити другий контрмеморандум із повторними запереченнями щодо юрисдикції трибуналу. Після цього арбітражний трибунал почне розгляд справи по суті.

Міжнародний кримінальний суд

Україна підписала, але не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС). Натомість, Україна скористалася правом, передбаченим п.3 ст.12 Римського статуту, визнавши юрисдикцію МКС щодо злочинів під час Євромайдану (21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р.) та всіх злочинів на території України з 20 лютого 2014 р., без крайньої дати.

Події під час Євромайдану. Прокурор МКС поки не дійшов висновку, що вбивства під час Євромайдану були достатньо широкомасштабними та систематичними, щоб розглядати їх як злочини проти людяності.

Ситуація в Криму. Прокурор МКС кваліфікує ситуацію в Криму як міжнародний збройний конфлікт між Україною та Росією. Станом на грудень 2018 р., Канцелярія Прокурора вивчає низку можливих воєнних злочинів або злочинів проти людяності, скоєних російською окупаційною владою в Криму: насильницькі вбивства цивільних осіб, насильницькі зникнення цивільних осіб, тортури, незаконне позбавлення волі, призов населення Криму на військову службу до лав російських окупаційних військ, переміщення цивільного населення за межі окупованої території, захоплення майна, переслідування етнічних груп (кримських татар та українців) за політичними мотивами тощо. На даний момент, Канцелярія Прокурора вивчає можливі воєнні злочини на Донбасі, зокрема: навмисні напади на цивільне населення або цивільні об’єкти, віроломні та поранення вбивства (під час боїв за Іловайськ), вбивства осіб, які потрапили у полон, тортури і жорстоке поводження, сексуальні та гендерні злочини, залучення дітей віком до 15 років до участі у бойових діях.

Ситуація на Донбасі. Прокурор МКС вважає, що на Донбасі паралельно відбуваються два збройні конфлікти: збройний конфлікт неміжнародного характеру (між українськими військами та збройними групами «ДНР» і «ЛНР») та міжнародний збройний конфлікт (між українськими та російськими військами).

На даний момент, Прокурор МКС перебуває на фінальній стадії попереднього вивчення трьох вищезазначених ситуацій. У разі підтвердження воєнних злочинів або злочинів проти людяності в Криму і на Донбасі, Прокурор МКС може розпочати офіційне розслідування та зможе просити про видачу ордеру на арешт осіб, причетних до відповідних злочинів, наприкінці 2019 р. або на початку 2020 р.

Звернення до міжнародних судових установ створює такі можливості для України.

  1. Україна на практиці демонструє готовність захищати інтересів своїх громадян та юридичних осіб, які постраждали від агресивних дій Росії.
  2. Рішення міжнародних судів (передусім ЄСПЛ), якщо вони будуть на користь України, збільшать матеріальну ціну та репутаційні втрати для Росії через події в Криму та на Донбасі.
  3. Міжнародні партнери будуть намагатися уникати тісних політичних та бізнесових контактів з Росією у разі невиконання рішень міжнародних судів.

Водночас невиконання Росією рішень міжнародних судів створюватиме ризики для України.

  1. Рішення ЄСПЛ на користь України збільшують ймовірність виходу Росії з Ради Європи, зменшуючи і так вузькі можливості для притягнення держави-агресора до міжнародної відповідальності.
  2. Невиконання Росією рішень міжнародних судів збільшуватимуть недовіру багатьох держав до міжнародних інституцій. Як наслідок, це може звузити міжнародно-правовий інструментарій у випадку виникнення спорів між Україною та іншими державами.