Підсумки 1 туру виборів Президента України 31 березня 2019 року

Центральна виборча комісія обрахувала майже 94% офіційних протоколів, за якими у 2 тур виходить Петро Порошенко та Володимир Зеленський. Загалом, вибори пройшли прозоро і демократично.

У даному випуску будуть проаналізовані основні підсумки 1 туру виборів Президента України.

Петро Порошенко набрав майже 16% голосів і зі скрипом виходить у 2 тур, в якому він буде змагатися із Володимиром Зеленським, який набрав понад 30%.

  1. Петро Порошенко для виходу у 2 тур задіяв всі можливі силові, фінансові, медіа та адміністративні ресурси. Отриманий показник в 16% – це стеля і максимум, на що міг розраховувати Президент в нинішніх умовах.
  2. Порошенко на велике здивування, вижив у затяжних корупційних скандалах, які в розвинутих демократіях раз і назавжди руйнували б кар’єру та репутація будь-якого політика.
  3. Вихід Петра Порошенка у 2 тур став можливим завдяки заключення політичного альянсу із Святославом Вакарчуком, який не пішов на вибори і критикував опонентів Порошенка. До моменту, поки Вакарчук фігурував у соціологічних опитуваннях, Порошенко на початку січня показував 4-5 місце.
  4. Позитивний вплив на виборців зробила монетизація субсидій, яка стала формою непрямого підкупу виборців за бюджетні кошти. За даними екзит-полів, за Порошенко голосували в переважній більшості, пенсіонери.
  5. Виборчий штаб Порошенка включив у гонку велику кількість технічних кандидатів, які атакували опонентів і забезпечили більшість у виборчих комісіях. Важливу роль по дискредитації Юлі Тимошенко зіграв двійник – Юрій Тимошенко, який забрав собі понад 100 тисяч голосів виборців.
  6. Також штаби Порошенка безперешкодно змогли змобілізувати чималу кількість виборців за допомогою так званих сіток. Що цікаво, так це те, що велика кількість грошей, які були спрямовані на підкуп виборців, були просто вкрадені координаторами сіток, і не дійшли до головних реципієнтів. Чи не вперше, керівники СБУ і ГПУ були прямо включені у політичну конкуренцію на стороні чинного Президента.
  7. В нинішніх умовах, антирейтинг політиків буде відігравати ключову роль. У Петра Порошенка найвищий антирейтинг, і він майже вдвічі програв Володимиру Зеленському в 1 турі. Розрив між кандидатами складає майже 15%. До цього, проти Порошенка налаштовані більшість олігархів, громадянське суспільство і навіть армія не дала повний кредит довіри до Порошенка. Також проти Порошенка вже відкрито виступили Тимошенко, Гриценко і Бойко. Тому для політичних еліт важливо викинути Порошенка і його корумповане оточення із політики.
  8. Перед Петром Порошенком стоїть дуже складна задача, яку майже нереально виконати – це виграти чесно вибори у Володимира Зеленського, який вдало акумулював в собі запит на нові обличчя, протестні настрої електорату, кризу в Опоблоці і антисистемну налаштованість проти старих еліт. Фактично, для різного виборця незалежно від регіону України – Зеленський став дзеркалом. В Зеленському на виборах кожен побачив те, що хотів.
  9. Петро Порошенко із високою ймовірністю, почне розігрувати тему агресії Росії, розхитувати українське суспільство через мовні питання, теми війни, релігії та інших питань ідентичності. За наявною інформацією, штаб Порошенка буде мобілізовувати виборців Заходу, Півночі та Центра України саме за рахунок розкручування національних та ідентичних питань, проблем війни і загрози Путіна.
  10. Окремі аналітики вважають, що Порошенко може зірвати 2 тур виборів взагалі і активізувати конфлікт на Донбасі.
  11. Незалежно від того, хто виграє президентські вибори – Зеленський чи Порошенко – новий президент зіткнеться із кризою легітимності. Восени активізується політичний діалог навколо необхідності запровадження політичної реформи і внесення змін до Конституції. Обмеження повноважень нового президента – це ключове завдання для політичних еліт, і ця тема стане основою для політичного дискурсу на найближчі 6 місяців.

 

Юлія Тимошенко – 13,5%. Юлія Тимошенко зайняла 3 місце і опинилася за бортом 2 туру через чорні технології штабу Порошенка, організацію виборчих сіток штабом Президента, а також системні проблеми у власній виборчій кампанії.

  1. За рахунок чорних виборчих технологій (технічні кандидати, двійник Юрій Тимошенко) штаб Петра Порошенка збив не менше 2% прихильників Юлії Тимошенко. Це той критичний розрив, якого забракло Тимошенко для виходу у 2 раунд. Чимало виборців через свою неуважність помилково проголосували за Юрія Тимошенко, і згодом виправляли своє рішення в бюлетені. Під час підрахунку, на рівні комісій велика кількість таких бюлетенів визнано недійсними. Понад 100 тисяч виборців проголосували за технічного кандидата Юрія Тимошенко, що є дуже високим показником.
  2. Також Петро Порошенко за допомогою правоохоронних органів СБУ та ГПУ в окремих регіонах повністю зруйнував та паралізував виборчі штаби Юлії Тимошенко. В результаті, виборчі штаби Тимошенко в окремих регіонах не змогли ефективно організувати виборчу кампанію. В той самий момент, виборчі сітки Петра Порошенка працювали безперебійно, і за різними даними ЗМІ, за допомогою сіток було мобілізовано близько 5% виборців Порошенка.
  3. Юлія Тимошенко була головним об’єктом інформаційних атак зі сторони Петра Порошенко, його адміністрацій та армій порохоботів. Особливо у соціальних мережах та серед інформаційних каналів, які підконтрольні Медведчуку та Порошенку. Фактично, штаб Тимошенко програв інформаційну війну Порошенку.
  4. Тимошенко також була змушена постійно реагувати на звинувачення штабу Порошенка, та відволікатися від власної виборчої кампанії. Рейтинги Тимошенко зупинили свій ріст після того, як в активну фазу кампанії вступив Володимир Зеленський. Крім того, виборчий штаб Тимошенко не зміг запропонувати щось нове та креативне під кінець виборчої кампанії. Ідеї «Нових курсів» та великих форумів на початку кампанії розігнали рейтинги Тимошенко, але згодом – лідер «Батьківщини» повернувся до звичної риторики про зменшення цін на газ, збідніння населення та ін.
  5. Виборчу кампанію Тимошенко тягнула особисто. Регіональні партійні структури, депутатські піраміди всіх рівнів були пасивно включеними у виборчий процес.
  6. Незважаючи на третю поспіль поразку у президентських виборах, політичне майбутнє Юлії Тимошенко ще не закінчене. Із високою ймовірністю, Тимошенко врахує прорахунки та недоліки у проведеній виборчій кампанії, та поведе свою партію «Батьківщина» на парламентські вибори восени. Для Тимошенко буде значно простіше вести кампанію в опозицію та з тезами «У мене вкрали перемогу на Президентських виборах». Незалежно від того, хто виграє вибори – Порошенко чи Зеленський, Тимошенко зможе претендувати на лідерські позиції у парламентській гонці. І можливо, Тимошенко вдасться навіть сформувати парламентську більшість та очолити Кабінет міністрів.

Юрій Бойко – 11,5%. Якби «Опозиційний блок» не розколовся на два крила, Юрій Бойко міг претендувати навіть на вихід у 2 тур. На даний момент, проросійський табір розколений і його політичний успіх залежить від того, чи зможе Медведчук і Льовочкін домовитися із Ахметовим, чи ні.

  1. В сумі із показниками іншого представника «Опоблока» Олександра Вілкула (4%) – об’єднаний кандидат Півдня та Сходу Юрій Бойко міг би отримати як мінімум 15%. А в перспективі – також і частково відібрати голоси у Володимира Зеленського.
  2. Високий результат Юрія Бойка став можливим завдяки активній присутності на телеканалах Віктора Медведчука та «Інтері». Фактично, Бойко зайняв відкриту проросійську нішу в електоральному сегменті, яка раніше була закріплена за Комуністичною партією.
  3. Мобілізуючим чинником для електорату Юрія Бойка став його спільний візит із Віктором Медведчуком у Москву, де він зустрічався із російським керівництвом. Тим самим, Бойко подав сигнал виборцям, що він є одним із політиків, із яким напряму говорить та веде політичний діалог російське керівництво.
  4. На парламентські вибори Юрій Бойко та Опозиційна платформа «За життя» мають хороші шанси подолати передвиборчий поріг і бути представленими у парламенті. За таких умов, представник цього проекту – Віктор Медведчук, Вадим Рабінович чи Нестор Шуфрич може претендувати на керівну посаду у парламенті.
  5. Відкритим питанням залишається участь у спільному проекті Ахметова і його клієнтів – Новинського, Вілкула, Мураєва, Добкіна, Колєснікова та інших. Результат ахметівського кандидата Олександра Вілкула – в 4% є слабким і бажає кращого. І цього недостатньо для проходження у парламент. Проте, в Ахметова є ще півроку на розкрутку Мураєва і Вілкула, а також пошук нових облич, які можуть посилити і підтягнути електоральні позиції проекту Ахметова. Цікаво, що Вілкул не зміг мобілізувати виборців і ефективно використати ресурси Ахметова. Фактично, індустріальний Схід проголосував за Юрія Бойка.

 

Анатолій Гриценко – 7%. Провал Гриценка можна пояснити медіа атаками штабу Порошенка, обмеженим фінансуванням та слабкою стратегією виборчої кампанії.

  1. Анатолій Гриценко мав обмежені фінансові ресурси на виборчу кампанію. Після відходу від виборчого процесу Віктора Балоги, який давав гроші на вибори, мережа Гриценка не могла розширятися і вести активну агітаційну діяльність. За наявною інформацією, в ряді регіонів, штаби Гриценка так і не заплатили винагороду своїм членам виборчих комісій та спостерігачам. До цих пір не закриті повністю борги перед мережею по всій Україні (актив отримав лише аванс). За інформацією джерел в штабі Гриценка на Буковині, на цей час борги Гриценку перед мережею допомагають закривати люди одіозного Геннадія Корбана (колишнього соратника Ігоря Коломойського).
  2. Гриценко не зміг об’єднати навколо себе всіх гравців ліберального поля і громадянського суспільства, зокрема – Святослава Вакарчука, який таємно працює на Порошенка та просуває тези Банкової. У продовж кампанії навколо Гриценка зібралося чимало токсичних персонажів із неоднозначною репутацією в українському суспільстві (в тому числі із громадянського суспільства, на приклад – Віталій Шабунін і Давід Сакварелідзе). Незважаючи на представлення своєї команди і претендентів на ключові посади, кампанія Гриценка не змогла задати позитивну динаміку. Дуже «скучні» меседжі і слабка кампанія в регіонах не дозволила Гриценку вийти в лідери.
  3. Найбільшу кількість голосів у Гриценка «відкусив» силовик Ігор Смєшко, який виявився більш ефективними в плані організації роботи і доведення меседжів до виборців. Також Гриценко приділив слабку увагу роботі із соціальними медіа, політик взагалі випустив цей аспект із своєї уваги. Натомість, основна дискредитація Гриценка зі штабу Порошенка йшла через канали соціальних мереж, YouTube, та ін.
  4. Чимала кількість виборців і прихильників Гриценка в останній момент прийняла рішення голосувати за Порошенка, мотивуючи це тим, що «Гриценко і так не пройде в 2 тур». Згідно соціологічних опитувань, перетік голосів між Гриценком та Порошенком був найбільшим.
  5. Незважаючи на об’єднання із Садовим, «Самопоміч» взагалі не допомагала і майже не координувала дії із об’єднаним штабом Гриценка. Садовий фактично, самоусунувся від виборів і не допомагав Гриценку ані кадрами, ані організаційно, ані фінансово. Навіть канал Садового – «24» був пасивним по відношенню до просування програмних ідей Гриценка. Тому від такого об’єднання репутаційно більше виграв Садовий, аніж Гриценко.
  6. Президентські вибори показали, що Гриценко не топ-політик, і він не має великих політичних перспектив. Найближчим часом, Гриценка чекають важкі і складні переговори із Садовим і «Самопоміччю» щодо спільного походу на парламентські вибори. Зважаючи на складний та емоційний характер Гриценка, існують ризики, що «Громадянська позиція» піде на вибори самостійно та їх знову програє. В іншому випадку, Гриценко буде змушений погодитися на незручні умови Садового та дуже куцу квоту для своїх людей в об’єднаному списку на базі партії «Самопоміч».

 

Ігор Смєшко – 6%. Несподіваний високий результат Ігоря Смєшка можна пояснити декількома факторами.

  1. Екс-Голова СБУ Ігор Смєшко побудував свою виборчу кампанію на основі пенсіонерів силових структур – колишніх співробітників СБУ, МВС, ГПУ тощо. Колишні силовики, в переважній більшості, очолювали регіональні і місцеві виборчі штаби Смєшка. Це дозволило йому створити ефективну агітаторську мережу та захистити результати виборів. Побудова виборчої кампанії на основі мереж із пенсіонерів-силовиків дозволила Смєшку показати рівномірний результат по всій Україні – від 5 до 7%.
  2. Ігор Смєшко став медійним політиком завдяки постійній присутності на інформаційних каналах 112 та News One. ВІП-агітатором Смєшка був відомий журналіст Дмитро Гордон, який просував політика в соціальних медіа та мережі Інтернет. За різними даними, фінансово Ігоря Смєшка підтримував Віктор Медведчук та Адміністрація Президента Порошенка. Медведчук та Смєшко знайомі з часів спільної роботи за президентства Леоніда Кучми. Крім того, виборчі штаби Смєшка не розкрадали кошти, які були спрямовані на агітаційну діяльність та підтримку мережі в регіонах. Мережа Смєшка в повному обсязі отримала кошти за роботу у виборчих комісіях та агітаційних проектах.
  3. Загалом, Смєшко сприймався як нове обличчя для виборців віком від 45 років і вище. Смєшко продавав себе виборцям як розумного фахівця, професіонала-силовика, господарника і передбачуваного політика. На початку виборчої кампанії Смєшко взагалі виконував роль технічного кандидата проти Гриценка. Однак ріст соціологічних рейтингів приніс корективи. Силовик Ігор Смєшко позиціонувався серед виборців як альтернатива Петру Порошенку та Анатолію Гриценку. Також проти Смєшка не велася дискредитаційна кампанія, оскільки цей політик залишився поза увагою всіх гравців – Порошенка, Тимошенко, Гриценка, Ляшка та проросійських кандидатів.
  4. На даний момент, Смєшко може розпочати будівництво власного політичного проекту під парламентські вибори, або ж долучитися до команди Зеленського чи Порошенка. Існують великі сумніви, що Смєшко зможе повторити свій результат на наступних парламентських виборах, оскільки за півроку політична конфігурація стрімко зміниться, а конкуренція за потенційних прихильників буде значно сильніша.
  5. Наразі Смєшко може вигідно капіталізувати результати виборів шляхом оголошення підтримки і співпраці із Зеленським або ж Порошенком. Як варіант, Смєшко може отримати посаду голови СБУ чи міністра оборони у нового Президента.

Олег Ляшко – 5,5%.  Олег Ляшко, фактично, провалив виборчу кампанію, і з великими труднощами подолав 5% виборчий поріг.

  1. Президентські вибори завдали удару по головному політичному популісту України – Олегу Ляшку, який мав один із найбільших виборчих бюджетів. За наявною інформацією, тіньові кошти витрачалися неефективно і розкрадалися оточенням Ляшка – Андрієм Лозовим та Ігорем Мосійчуком. По перевіреній інформації, у Волинській та Рівненській, а також Полтавській областях, мережа Ляшка недоотримала 25% від обіцяних коштів «через погану роботу і низькі результати кандидата Ляшка». За повідомленнями ЗМІ, Ахметов погрожував припинити фінансування і вимагав у Ляшка зняти свою кандидатуру із виборів. За результатами цих виборів, Ляшко може змінити політичного патрона і повернутися під крило до Сергія Льовочкіна, який і привів Ляшка у топ-політику в 2011 році.
  2. У штабі Олега Ляшка були проблеми із комунікацією та меседжами виборчої кампанії. Дуже слабко працював центральний виборчий штаб, який погруз у внутрішніх інтригах та конфліктах. Фактично, кампанією керували люди Ахметова, найближче оточення Ляшка та зовнішні консультанти, такі як Вікторія Сюмар і політтехнологи Сергія Льовочкіна. Відсутність єдиного управлінського центру, слабка координація із регіональними структурами призвели до поганих результатів. Також слабко спрацювала мережа депутатів місцевих рад від Радикальної партії. Чимало джерел вказують на те, що центральний штаб Ляшка не фінансував у повному обсязі місцеві штаби, вимагаючи робити вибори за рахунок власних ресурсів та потенційних кандидатів в народні депутати від мажоритарних округів.
  3. У штабі Олега Ляшка вважають, що рівень підтримки головного радикала впав через активність шоумена Володимира Зеленського та Юлії Тимошенко, до яких перетекла частина електорату Ляшка у сільських територіях. Незважаючи на це, Олег Ляшко спрацював спойлером і все-таки відібрав у Тимошенко критичні для неї голоси, які могли б допомогти їй вийти у 2 тур. Нинішній результат, який балансує на рівні 5% – відкриває дуже туманні перспективи для Олега Ляшка та його Радикальної партії на осінніх парламентських виборах. Якщо Ляшко не змінить стратегію і не перегляне концепт політичної конкуренції, то з високою ймовірністю, на парламентських виборах він опиниться за бортом великої політики. До того, ж під питанням залишається подальша співпраця Ляшка із Ахметовим, який вклав купу інформаційних та фінансових ресурсів в Ляшка, у тому числі і на Сході України. В електоральному плані, експансія Ляшка поза межі сільських і аграрних територій Півночі, Центру та Заходу України так і не відбулася.