Чи ратифікує нова Верховна Рада Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду?

Римський Статут Міжнародного Кримінального Суду (РС) є одним з найбільш дискусійних міжнародних договорів, який Україна підписала, але не ратифікувала. Незважаючи на велику кількість українських громадян, які постраждали від воєнних злочинів та злочинів проти людяності на Донбасі і в Криму, Україні досі бракує політичної волі, необхідної для приєднання до важливого інструменту міжнародного правосуддя.

На даний момент, Україна є однією з шести європейських країн, які не є державами-учасниками Міжнародного Кримінального Суду (МКС) поряд з Росією, Білоруссю, Вірменією, Туреччиною та Азербайджаном.

Леонід Кучма: спроба номер один

Україна підписала РС ще в 2000 р.

Деякі правозахисники вважають, що ратифікація РС зірвалася на початку 2000-их рр. через особисті побоювання тодішніх високопосадовців, які могли виникнути після «касетного скандалу» та інших гучних подій за президенства Леоніда Кучми.

Тоді Леонід Кучма звернувся до Конституційного Суду України (КСУ) з клопотанням надати висновок щодо відповідності РС Конституції України. За роки Незалежності України РС МКС був єдиним міжнародним договором, який перед ратифікацією був направлений до КСУ на предмет конституційності. У 2001 р. дійшов висновку, що РС відповідає всім положенням Конституції України, крім принципу комплементарності. У РС зазначено, шо МКС доповнює національні органи кримінальної юстиції, а Конституція України передбачає, що вся повнота судової влади в Україні належить виключно національним судам. Відповідно, КСУ постановив, що Україна може ратифікувати РС лише після внесення відповідних змін до Конституції.

Після цього питання ратифікації РС тривалий час майже не цікавило українські політичні кола. Тоді мало хто міг уявити, що міжнародні злочини (воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид, агресія) можуть бути скоєні на території України.

Петро Порошенко: спроба номер два

Однак у 2014 р. трапилося багато подій, які змусили Україну серйозно задуматися над ратифікацією РС.

По-перше, вбивства, катування активістів та інші грубі порушення прав людини під час Євромайдану дали підстави припустити, що режим Віктора Януковича міг скоїти злочини проти людяності.

По-друге, після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі російська окупаційна влада та бойовики почали масово здійснювати вбивства цивільних осіб, використовувати «живі щити», здійснювати насильницькі викрадення, свавільне позбавлення волі, тортури та інші діяння, які кваліфікуються як воєнні злочини чи злочини проти людяності (ст.ст.7-8 РС).

По-третє, Україна підписала і ратифікувала Угоди про асоціацію з ЄС, ст.8 якої передбачає, що Україна та ЄС «співробітничають з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов’язаних з ним документів».

Однак для розслідування цих злочинів Україна вирішила піти іншим шляхом, відмінним від ратифікації РС. Не будучи державою-учасником РС, Україна скористалася процедурою, передбаченою п.3 ст.12 РС, подавши дві заяви про визнання юрисдикції МКС щодо окремих злочинів на території України:

  • можливих злочинів проти людяності під час Євромайдану (з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р.);
  • можливих воєнних злочинів та злочинів проти людяності на всій територій України. Включно з Кримом і Донбасом (з 20 лютого 2014 р., без крайньої дати).

При цьому Петро Порошенко та парламентська більшість Верховної Ради восьмого скликання не мали політичної волі, щоб виконати довгоочікувану рекомендацію правозахисних організацій і ратифікувати РС. Генеральний прокурор Юрій Луценко, тодішній заступник Адміністрації Президента України Олексій Філатов, чимало Народних Депутати восьмого скликання (Антон Геращенко, Тетяна Чорновол) заявляли, що чимало українських військовослужбовців можуть опинитися на лаві підсудних в Гаазі у випадку ратифікації РС в той час як російські громадяни уникнуть відповідальності за злочини на Донбасі. Ці аргументи є малопереконливими і демонструють недостатню обізнаність української політичної еліти про діяльність МКС.

По-перше, визнавши юрисдикцію МКС, Україна вже зобов’язалася повною мірою і без затримок співпрацювати з МКС у розслідуванні злочинів на Донбасі і в Криму. Теоретично, МКС може навіть без ратифікації розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні українськими військовослужбовцями на Донбасі.

По-друге, МКС розслідує воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні будь-якою стороною збройного конфлікту на певній території. Як наслідок, МКС може розслідувати як злочини, скоєні проросійськими бойовиками чи російськими військовими, такі і українськими військовими на Донбасі.

По-третє, МКС переслідує не рядових виконавців цих злочинів, а лише вище політичне та військове керівництво, для якого воєнні злочини чи злочини проти людяності складали цілеспрямовану і систематичну політику.

По-четверте, хоча Росія відкликала свій підпис під РС після опублікування звіту Офісу Прокурора МКС за 2016 р. (у звіті вказано, що окупація Криму прирівнюється до міжнародного збройного конфлікту, а на Донбасі попередньо встановлено паралельне існування неміжнародного та міжнародного збройних конфліктів за участю Росії), це не заважає МКС переслідувати будь-яких підозрюваних російських громадян (включно з президентом та начальником генштабу) на території 122 держав-учасниць МКС.

Зрештою, у 2016 р. були внесені зміни до Конституції України, які дозволили ратифікацію РС після 30 червня 2019 р. (ст.124).

Володимир Зеленський: спроба номер три

Прихід Володимира Зеленського до влади підняв нову хвилю суспільно-політичного дискурсу навколо ратифікації РС.

На тлі тиску громадськості, у червні 2019 р. Верховна Рада ухвалила у першому читанні довгоочікуваний законопроект №9438, який приводить Кримінальний кодекс України у відповідність з міжнародним правом, зокрема з РС.

По-перше, цей законопроект інкорпорує злочини проти людяності, агресію та низку воєнних злочинів в українське кримінальне законодавство.

По-друге, він містить положення, що міжнародні злочини не мають терміну давності. Це дасть змогу притягати до відповідальності осіб, винних у цих злочинах, будь-коли.

По-третє, ухвалення законопроекту №9438 унеможливить застосування амністії за міжнародні злочини, незважаючи на п.5 Мінських угод.

Іншим сигналом, який дає підставу сподіватися на прогрес у питанні ратифікації РС, стала заява Заступника глави Офісу Президента України Руслана Рябошапки, який виступив за ратифікацію.

Найближчим часом на ратифікацію РС впливатимуть кілька чинників:

  • політична волі Верховної Ради нового скликання;
  • тиск жертв конфлікту та правозахисників;
  • позиція держав ЄС, якщо вони переконають, що ратифікація РС сприятиме ефективному розслідуванню міжнародних злочинів на території України.

Нові права та обов’язки України після ратифікації

Ратифікація РС наділить Україну правами повноцінного держави-учасника МКС:

  • Україна зможе брати участь у вирішенні стратегічних питань роботи МКС, а не бути лише його об’єктом;
  • Україна може брати участь у виборах Прокурора та суддів МКС;
  • Українські громадяни зможуть працювати в органах МКС;
  • Україна зможе виносити на розгляд Прокурору МКС будь-яку ситуацію, за якої могли мати місце міжнародні злочини в будь-якій державі.

У свою чергу, після ратифікації РС Україна отримає додаткові обов’язки: сплачувати членський внесок та співпрацювати з МКС у розслідуванні міжнародних злочинів в інших країнах.