В кінці червня в парламенті буде вирішуватися політичне майбутнє Прем’єр-міністра. Гройсман може зберегти свою посаду і протриматися там аж до президентських виборів 2019 року. Проте, якщо Гройсман не підтримає Порошенка і продовжить конфронтацію із Президентом, він отримає відставку і ряд кримінальних справ стосовно незаконного збагачення за часів роботи мером Вінниці. Разом з тим, Гройсман може розвивати самостійний політичний проект, або ж в кооперації із Яценюком створити нову партію.
Відносини між Президентом та Прем’єр-міністром продовжують стрімко погіршуватися. В липні мають розгорнутися передвиборчі штаби Петра Порошенка. Однак, в команді президента досі відсутнє розуміння, яку роль в цій кампанії буде відігравати Гройсман. Це прагматичний союзник Президента, нейтральний гравець із своїми політичними амбіціями на наступні парламентські вибори чи потенційний ворог? Як Порошенку вибудовувати стратегію поведінки із хитрим Прем’єр-міністром, який орієнтується на Народний фронт, самостійно заграє з олігархами, самостійно заробляє і при цьому, створює чимало проблем для президента та його оточення?
Для досягнення глобальних політичних домовленостей між НФ і БПП майже не залишилося часу. Проблема також полягає в тому, що Народний фронт і більшість політичних стейкхолдерів (крім Юлії Тимошенко) тиснуть на Порошенка з вимогою проведення Конституційної реформи, щоб обмежити повноваження і функції президента. За два роки перебування на посаді Прем’єр-міністра, між Гройсманом та Порошенком накопичилося багато протиріч.
Головні лінії розколу між Президентом та Прем’єр-міністром:
- Глобальні політичні розходження. Володимир Гройсман не хоче бути ВІП-агітатором Петра Порошенка і його партії БПП на час президентської кампанії. Прем’єр-міністр має власні політичні амбіції, а тому забирає собі всі політичні дивіденди від урядових досягнень і максимально дистанціюється від Президента.
- Приватизація стратегічних підприємств. Прем’єр-міністр традиційно має великий бюрократичний і не формальний вплив на приватизаційні процеси. На приклад, наразі між Гройсманом і оточенням Президента існують гострі протиріччя щодо бачення процесу приватизації стратегічних підприємств, в тому числі і Одеського припортового заводу.
- Розподіл урядових субвенцій на мажоритарні округи. Прем’єр-міністр визначає і розподіляє з державного бюджету субвенції на мажоритарні округи. Відповідно, народні депутати йдуть домовлятися за кошти на свої виборчі округи до Гройсмана, а не до Адміністрації президента. Варто зазначити, що виділення урядових субвенцій на мажоритарні округи є однією із форм скритої корупції напередодні виборів.
- Вплив на Державну Фіскальну службу. Після відсторонення Романа Насірова, Банкова планувала взяти цю дуже важливу структуру під свій контроль. Але на призначення нового керівника ДФС в 2016 році не знайшлося голосів в парламенті. Цим скористався Гройсман, який пролобіював виконуючим обов’язків давнього свого знайомого – Мирослава Продана. На даний момент, ДФС повністю підконтрольна Гройсману, який отримав серйозний інструмент для акумулювання коштів на майбутню кампанію.
- Кадрові питання. Найпоказовішим кадровим конфліктом між Гройсманом і оточенням президента є питання відставки в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Гройсман демонстративно підтримує Супрун, і незважаючи на тиск Банкової, відмовляється підписувати наказ про її звільнення. Крім того, Прем’єр-міністр створює чимало бюрократичних перепон для Банкової в процесі призначення керівників державних підприємств, корпорацій, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Гройсман дуже повільно затверджує кандидатури і підписує накази про призначення, рекомендує призначати повторні конкурси і т.д.
Як відомо, в кінці червня парламент буде голосувати за звіт уряду.
У зв’язку із цим, можливі наступні сценарії розвитку ситуації та відповідні ризики:
Сценарій №1 – відставка уряду і дострокові вибори. Даний сценарій, на нашу думку, є малоймовірним і виглядає як політичне безумство. Але існує можливість, що гостра урядова і парламентська криза можуть все-таки відбутися. На приклад, на день Конституції 28 червня Порошенко може оголосити розпуск парламенту (принаймні, на таке рішення Президента підбиває найближче оточення). Таке рішення для Порошенка несе певні плюси і мінуси. Серед ризиків для Порошенка – старт президентської кампанії в умовах урядової кризи, негативний імідж влади напередодні самітів «Україна-ЄС» і «Україна-НАТО», формування групи відкритих ворогів із числа Авакова, Яценюка і Гройсмана, скачок інфляції, і головне – можливе посилення позицій Тимошенко в парламенті. Серед позитивних моментів – усунення від влади Народного фронту, Авакова і Гройсмана, зменшення напруги в суспільстві, перевірка реальних рейтингів і можливостей опонентів, фінансове знекровлення Тимошенко, якій буде важко витягнути і знайти спонсорів на дві кампанії. Якщо парламент визнає роботу уряду незадовільною і відправить його у відставку, то тоді виникає потреба у формуванні нового уряду і нової коаліції. Як наслідок, розпуск парламенту і оголошення дострокових виборів на жовтень 2018 року, або як варіант – проведення синхронних парламентських і президентських виборів в 2019 році.
Сценарій №2 – збереження уряду і посилення тиску на Гройсмана. Із високою ймовірністю, уряд буде збережено. В політичних колах поширена інформація про те, що правоохоронні органи можуть відкрити кримінальні провадження проти Гройсмана в рамках підозр по незаконному збагаченні, коли той обіймав посаду мера Вінниці і набув чимало активів. За допомогою кримінальної справи в ГПУ чи НАБУ, оточенню президента буде легко утримувати Гройсмана на гачку та під своєм контролем. Банкова буде намагатися домовитися із Гройсманом, і як мінімум – заручитися його нейтралітетом, а максимум – залишати для Президента простір для піару навколо урядових рішень. Не виключено, що проти Гройсмана також будуть проводитися систематичні дискредитаційні атаки в ЗМі. Прем’єр-міністр буде паралельно розвивати свої партійні мережі і готуватися до виборів в парламент. У такому випадку, Гройсман піде самостійно із своїм політичним проектом на парламентські вибори, або ж буде змушений об’єднуватися із Яценюком.