Протиріччя між президентом та прем’єр-міністром: сценарії та потенційні ризики 

В кінці червня в парламенті буде вирішуватися політичне майбутнє Прем’єр-міністра. Гройсман може зберегти свою посаду і протриматися там аж до президентських виборів 2019 року. Проте, якщо Гройсман не підтримає Порошенка і продовжить конфронтацію із Президентом, він отримає відставку і ряд кримінальних справ стосовно незаконного збагачення за часів роботи мером Вінниці. Разом з тим, Гройсман може розвивати самостійний політичний проект, або ж в кооперації із Яценюком створити нову партію.

Відносини між Президентом та Прем’єр-міністром продовжують стрімко погіршуватися. В липні мають розгорнутися передвиборчі штаби Петра Порошенка. Однак, в команді президента досі відсутнє розуміння, яку роль в цій кампанії буде відігравати Гройсман. Це прагматичний союзник Президента, нейтральний гравець із своїми політичними амбіціями на наступні парламентські вибори чи потенційний ворог?  Як Порошенку вибудовувати стратегію поведінки із хитрим Прем’єр-міністром, який орієнтується на Народний фронт, самостійно заграє з олігархами, самостійно заробляє і при цьому, створює чимало проблем для президента та його оточення?

Для досягнення глобальних політичних домовленостей між НФ і БПП майже не залишилося часу. Проблема також полягає в тому, що Народний фронт і більшість політичних стейкхолдерів (крім Юлії Тимошенко) тиснуть на Порошенка з вимогою проведення Конституційної реформи, щоб обмежити повноваження і функції президента. За два роки перебування на посаді Прем’єр-міністра, між Гройсманом та Порошенком накопичилося багато протиріч.

Головні лінії розколу між Президентом та Прем’єр-міністром:

  1. Глобальні політичні розходження. Володимир Гройсман не хоче бути ВІП-агітатором Петра Порошенка і його партії БПП на час президентської кампанії. Прем’єр-міністр має власні політичні амбіції, а тому забирає собі всі політичні дивіденди від урядових досягнень і максимально дистанціюється від Президента.
  2. Приватизація стратегічних підприємств. Прем’єр-міністр традиційно має великий бюрократичний і не формальний вплив на приватизаційні процеси. На приклад, наразі між Гройсманом і оточенням Президента існують гострі протиріччя щодо бачення процесу приватизації стратегічних підприємств, в тому числі і Одеського припортового заводу.
  3. Розподіл урядових субвенцій на мажоритарні округи. Прем’єр-міністр визначає і розподіляє з державного бюджету субвенції на мажоритарні округи. Відповідно, народні депутати йдуть домовлятися за кошти на свої виборчі округи до Гройсмана, а не до Адміністрації президента. Варто зазначити, що виділення урядових субвенцій на мажоритарні округи є однією із форм скритої корупції напередодні виборів.
  4. Вплив на Державну Фіскальну службу. Після відсторонення Романа Насірова, Банкова планувала взяти цю дуже важливу структуру під свій контроль. Але на призначення нового керівника ДФС в 2016 році не знайшлося голосів в парламенті. Цим скористався Гройсман, який пролобіював виконуючим обов’язків давнього свого знайомого – Мирослава Продана. На даний момент, ДФС повністю підконтрольна Гройсману, який отримав серйозний інструмент для акумулювання коштів на майбутню кампанію.
  5. Кадрові питання. Найпоказовішим кадровим конфліктом між Гройсманом і оточенням президента є питання відставки в.о. Міністра охорони здоров’я Уляни Супрун. Гройсман демонстративно підтримує Супрун, і незважаючи на тиск Банкової, відмовляється підписувати наказ про її звільнення. Крім того, Прем’єр-міністр створює чимало бюрократичних перепон для Банкової в процесі призначення керівників державних підприємств, корпорацій, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Гройсман дуже повільно затверджує кандидатури і підписує накази про призначення, рекомендує призначати повторні конкурси і т.д.

Як відомо, в кінці червня парламент буде голосувати за звіт уряду.

У зв’язку із цим, можливі наступні сценарії розвитку ситуації та відповідні ризики:

Сценарій №1 – відставка уряду і дострокові вибори. Даний сценарій, на нашу думку, є малоймовірним і виглядає як політичне безумство.  Але існує можливість, що гостра урядова і парламентська криза можуть все-таки відбутися. На приклад, на день Конституції 28 червня Порошенко може оголосити розпуск парламенту (принаймні, на таке рішення Президента підбиває найближче оточення). Таке рішення для Порошенка несе певні плюси і мінуси. Серед ризиків для Порошенка – старт президентської кампанії в умовах урядової кризи, негативний імідж влади напередодні самітів «Україна-ЄС» і «Україна-НАТО», формування групи відкритих ворогів із числа Авакова, Яценюка і Гройсмана, скачок інфляції, і головне – можливе посилення позицій Тимошенко в парламенті. Серед позитивних моментів – усунення від влади Народного фронту, Авакова і Гройсмана, зменшення напруги в суспільстві, перевірка реальних рейтингів і можливостей опонентів, фінансове знекровлення Тимошенко, якій буде важко витягнути і знайти спонсорів на дві кампанії. Якщо парламент визнає роботу уряду незадовільною і відправить його у відставку, то тоді виникає потреба у формуванні нового уряду і нової коаліції. Як наслідок, розпуск парламенту і оголошення дострокових виборів на жовтень 2018 року, або як варіант – проведення синхронних парламентських і президентських виборів в 2019 році.

Сценарій №2 – збереження уряду і посилення тиску на Гройсмана. Із високою ймовірністю, уряд буде збережено. В політичних колах поширена інформація про те, що правоохоронні органи можуть відкрити кримінальні провадження проти Гройсмана в рамках підозр по незаконному збагаченні, коли той обіймав посаду мера Вінниці і набув чимало активів.  За допомогою кримінальної справи в ГПУ чи НАБУ, оточенню президента буде легко утримувати Гройсмана на гачку та під своєм контролем. Банкова буде намагатися домовитися із Гройсманом, і як мінімум – заручитися його нейтралітетом, а максимум – залишати для Президента простір для піару навколо урядових рішень. Не виключено, що проти Гройсмана також будуть проводитися систематичні дискредитаційні атаки в ЗМі. Прем’єр-міністр буде паралельно розвивати свої партійні мережі і готуватися до виборів в парламент. У такому випадку, Гройсман піде самостійно із своїм політичним проектом на парламентські вибори, або ж буде змушений об’єднуватися із Яценюком.