Криза в «Самопомочі»: чому занепадає «партія-франшиза»?

Партія «Самопоміч» тривалий час вважалася інституційним і електоральним ядром, навколо якого можуть об’єднуватися менші гравці ліберального спрямування такі як «Громадянська позиція», «Демократичний альянс», «Рух нових сил», «Сила людей», «Хвиля» та інші.

В 2014 році під час дострокових парламентських виборів «Самопоміч» Андрія Садового набрала майже 11% голосів, а на регіональних виборах в 2015 році змогла сформувати депутатські фракції у 18 обласних радах та міських радах. За проект Садового активно голосував ліберальний сегмент виборців – представники середнього класу, дрібного та середнього бізнесу, інтелігенція і студенти. Після проходження в парламент, партія отримала великі обсяги державного фінансування, в тому числі і за виконання вимог законодавства щодо 30% гендерної квоти в списку партії.

Однак, починаючи з 2015 року партія «Самопоміч» почала системно деградувати і фігурувати в репутаційних скандалах, втрачати рейтинги, а місцеві фракції розвалюватися в регіонах. На даний момент, у всіх соціологічних дослідженнях партія «Самопоміч» не долає 5% виборчий поріг, хоча ще в 2015-2017 роках її рейтинги за різними опитуваннями коливалися від 8% до 15%.

Причини падіння рейтингів «Самопомочі»:

  • Неспроможність мера Андрія Садового вирішити сміттєву проблему у Львові, яка принесла тяжкі репутаційні та політичні проблеми для партії.
  • Розкол парламентської фракції «Самопоміч» (у період із 2015 по 2018 роки із фракції вийшло 9 депутатів від великого бізнесу, в тому числі лідер списку Ганна Гопко).
  • Небажання Андрія Садового брати на себе політичну відповідальність, зокрема делегувати своїх людей у владу та очолювати новий Уряд у квітні 2016 року.
  • У 2016 році партія «Самопоміч» політично домовилася із кланом Вілкулів і «злила» вибори у Кривому Розі, коли висунула відверто слабкого кандидата Семена Семенченка.
  • Партійне будівництво «Самопомочі» по принципу політичної франшизи у регіонах (центральне керівництво партії віддавало місцевим бізнесменам у користування регіональні відділення партій).
  • Наявність гострих протирічь у парламентській фракції «Самопоміч» між так званою депутатською групою бізнесменів, які лобіюють інтереси бізнесу в парламенті, та львівською політичною групою, яка орієнтується на Андрія Садового.
  • Перманентні конфлікти і розколи у фракціях «Самопомочі» в Києві, Чернівцях, Миколаєві, Хмельницькому та інших місцевих радах.
  • Відсутність інтересу в Садового щодо створення широкої коаліції ліберальних сил та висування об’єднаного кандидата на президентських виборах.

 

Політичні перспективи «Самопомочі», в першу чергу, залежать від позиції Андрія Садового що переговорного процесу із Анатолієм Гриценком, який впевнено перетворюється на старшого партнера по коаліції.

Якщо «Самопоміч» не об’єднається із «Громадянською позицією» в єдину демократичну платформу, то Садовий ризикує назавжди залишитися регіональним політиком львівського масштабу, а його проект, з великою ймовірністю, втратить парламентські перспективи в 2019 році.