Вбивство «глави» ДНР Олександра Захарченка показало, що на окупованих територіях відбуваються конфлікти між різними кримінальними групами та їх кураторами з РФ. Ліквідація Захарченка найімовірніше прискорить проведення кадрових змін в керівництві самопроголошених республік на користь осіб, які вважаються більш лояльними для Кремля та менш одіозними для українського суспільства. Водночас вбивство лідера сепаратистів навряд чи матиме суттєвий вплив на розвиток конфлікту на Донбасі та мирні переговори принаймні до завершення виборчого сезону в Україні.
Вбивство «глави» ДНР Олександра Захарченка стало черговою подією, пов’язаною із усуненням польових командирів від політичної активності на окупованих територіях. Впродовж 2015-2017 рр. були ліквідовані такі відомі бойовики як Олександр Бєднов («Бетмен»), Олексій Мозговий («Привід»), Павло Дрьомов, Арсеній Павлов («Моторола») та Михайло Толстих («Гіві»), а також повалено «главу» ЛНР Ігоря Плотницького.
В українському інформаційному просторі домінують чотири версії вбивства Захарченка.
- Російські куратори ліквідовують найбільш одіозні фігури в ДНР/ЛНР. Відповідно до цієї версії, Росія зацікавлена у знищені польових командирів, які прийшли до влади в самопроголошених республіках на фоні військових кампаній і були причетні до воєнних злочинів проти українських солдатів та мешканців Донбасу з проукраїнськими поглядами. Відповідно, у Кремлі могли дійти висновку, що такі фігури як Захарченко, «Привид», «Моторола», «Гіві» та інші заважають мінському процесу, оскільки Київ відмовляється вести прямі переговори з бойовиками, в яких «руки в крові». У свою чергу, російська пропаганда використовує вбивства польових командирів для «героїзації» місцевих ватажків та підігрівання антиукраїнських поглядів на окупованому Донбасі.
- Місцеві кримінальні угруповання ведуть боротьбу за фінансові потоки. Між лідерами ДНР та ЛНР, а також всередині кожної самопроголошеної республіки, існують кілька груп впливу, які ведуть боротьбу за перерозподіл віджатого бізнесу та фінансові надходження з Росії. Приміром, в українських політичних колах розглядають, що вбивство Олександра Захарченка могли організувати головний опозиціонер Олександр Ходаковський, який звинувачував вбитого «главу» ДНР у розкраданні бюджетних коштів чи олігарх часів Януковича Сергій Курченко. Однак навряд чи ліквідація такої фігури як Захарченко могла відбутися без узгодження з російськими кураторами.
- ФСБ та ГРУ борються за контроль над Донбасом. Донбас став майданчиком, на якому обидві силові структури боряться як за контроль над ресурсами і підприємствами Донбасу, так і прихильність вищого політичного керівництва Росії. Крім того, на Донбасі також з’ясовують стосунки генерал-полковник ФСБ Сергій Бєсєда та радник президента РФ Владислав Сурков, який спирається на ГРУ. Захарченко вважався протеже Суркова і ГРУ, в той час як ФСБ, яка вже здійснює нагляд за «в.о. глави» ЛНР Леонідом Пасічником, прагне ще взяти під своє управління ключові активи ДНР.
- Захарченко був вбитий українською ДРГ. Цю версію активно поширюють Росія та самопроголошені республіки, щоб звинуватити Україну у зриві мінського процесу та підготовці наступальних військових операцій. Прихильників такої версії можна знайти і в Україні, які вважають, що за вбивством Захарченка стояли українські спецслужби, щоб підняти бойовий дух українських військ та підняти довіру до органів влади напередодні виборів. Однак українські силові структури радше зацікавлені у притягненні до відповідальності бойовиків за воєнні злочини на Донбасі, а також отриманні їх свідчень про діяльність своїх російських кураторів.
Вбивство «глави» ДНР Олександра Захарченка породило питання щодо подальшого розвитку конфлікту на Донбасі. У короткостроковій перспективі можливі кілька сценаріїв.
Сценарій 1. Оновлення керівного складу ДНР/ЛНР. Вбивство Захарченка дає Росії привід провести незаконні вибори одночасно в ДНР та ЛНР. Вибори «глав» та «парламентів» ДНР/ЛНР вже були призначені на 11 листопада 2018 р. Росії потрібні ці «вибори» для легітимізації нових представників самопроголошених республік у переговорному процесі. ФСБ, ГРУ та інші російські куратори будуть здійснювати ретельний відбір потенційних кандидатів і надаватимуть перевагу сепаратистам, які демонструють беззаперечну лояльність Кремлю та не були помічені у звірствах на Донбасі. Крім того, Росія також може підтримати колишніх членів «Партії регіонів», які користуються підтримкою на Донбасі та безпосередньо не асоціюються з бойовиками у масовій свідомості українського суспільства. Розвиток подій за цим сценарієм буде свідчити, що Росія готується до повернення ОРДЛО під юрисдикцію України після завершення виборчого сезону.
Сценарій 2. Контрольований хаос в ОРДЛО. ФСБ та ГРУ можуть не досягти домовленості про поділ сфер впливу в ОРДЛО. Як наслідок, різні клани та кримінальні угрупування продовжать боротьбу за владу і контроль над фінансовими потоками, яка може супроводжуватися новими вбивствами бойовиків та переворотами в ДНР/ЛНР. Такий перебіг подій найімовірніший в умовах збереження конфлікту низької інтенсивності та відсутності зрушень у політичному врегулюванні. Російські куратори бойовиків будуть намагатися максимізувати фінансові вигоди від контролю за ресурсами ОРДЛО, компенсуючи відсутність політичних дивідентів.
Сценарій 3. Ескалація бойових дій. Будь-яка гучна подія навколо Донбасу автоматично підвищує ризик ескалації конфлікту. Після вбивства Захарченка бойовики заявили, що готуються до наступу українських військ. Однак такий сценарій малоймовірний найближчим часом, оскільки і Київ, і Москва усвідомлюють, що ризики повномасштабного загострення конфлікту значно вищі, ніж потенційні вигоди напередодні президентських і парламентських виборів в Україні.