Українські “бранці Кремля”: політичні торги та шанси на звільнення

Голодування Олега Сенцова та вирок Роману Сущенку посилили міжнародну увагу до українських «бранців Кремля» напередодні Чемпіонату світу з футболу. Українські громадяни, які перебувають за гратами в Росії та окупованому Криму, стали зручним інструментом політичного тиску Кремля, який прив’язує їх звільнення до поступок України у питанні врегулювання конфлікту на Донбасі, Криму та перегляду відносин з ЄС і НАТО. Найближчим часом існують шанси на звільнення кількох українських громадян, однак більшість в’язнів найімовірніше і надалі залишатимуться заручниками геополітичних обставин, причому їх кількість може продовжувати збільшуватися.

 

Впродовж останніх тижнів зросла увага до українських «бранців Кремля». 14 травня 2018 р. український режисер Олег Сенцов, засуджений за «підготовку терористичного акту» в Криму, розпочав голодування з метою звільнення всіх українських політичних в’язнів, які утримуються на території Росії та окупованого Криму. 4 червня 2018 р. московський суд засудив українського журналіста Романа Сущенка до 12 років позбавлення волі за «шпигунство». Крім того, 1-2 червня 2018 р. у 78 містах світу були проведені акції на підтримку українських «бранців Кремля», покликані привернути міжнародну увагу до в’язнів напередодні Чемпіонату світу з футболу, який проходить в Росії.

З початком російсько-українського конфлікту десятки громадян України опинилися за гратами на території Росії та анексованого Криму. За різними даними, від 64 до 70 громадян України перебувають у російських місцях позбавлення волі з політичних причин станом на червень 2018 р. З них 26 осіь вже отримали тюремні терміни.

Правозахисники вважають, що українські в’язні переслідуються російською владою за сфабрикованими справами, які в основному стосуються:

  • «кримських терористів» (Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олексій Чирній);
  • «українських диверсантів» (Євген Панов, Андрій Захтей);
  • шпигунства (Роман Сущенко, Валентин Вигівський);
  • участі в Чеченській війні (Станіслав Клих, Микола Карпюк);
  • «справи Хізб ут-Тахрір», яка визнана терористичною організацією в РФ (Руслан Зейтуллаєв, Рефат Алімов, Енвер Мамутов та інші);
  • «справи 26 лютого» (Алі Асанов, Мустафа Дегерменджи);
  • зберігання наркотичних речовин (активіст Євромайдану Андрій Коломієць);
  • зберігання боєприпасів (проукраїнський активіст Володимир Балух).

За допомогою українських в’язнів Кремль переслідує кілька цілей.

По-перше,  російська влада прагне консолідувати суспільство під приводом «української загрози». Кремль одночасно відволікає увагу суспільства від соціально-економічних проблем та показує, що будь-яка діяльність, неузгоджена з офіційною владою, може бути небезпечною. При цьому у зоні ризику перебувають кримськотатарські релігійні діячі, мешканці Криму, які відмовилися приймати російське громадянство та громадяни України з проукраїнськими поглядами, які приїхати в Крим чи Росію з приватним візитом, зокрема на матчі Чемпіонату світу з футбол (очікується близько 5 тисяч українських вболівальників).

По-друге, Росія створює зручний інструмент політичного тиску на Україну. Росія використовує українських в’язнів, щоб добитися суттєвих політичних поступок від України, зокрема у питанні врегулювання конфлікту на Донбасі. Кремль свідомо прив’язує ці питання, щоб розширити свої переваги з політичної сфери на гуманітарну. При цьому перед Україною стоїть дуже складна дилема: як захистити власних громадян і не здати національні інтереси.

По-третє, Росія прагне посилити пацифістські настрої в українському суспільстві. Росія розраховує, що перебування десятків осіб у російських в’язницях та полоні бойовиків активізує суспільні рухи та політичні сили, які виступають за будь-які поступки Росії з метою повернення миру в Україні та звільнення українських громадян. В ідеалі Кремль сподівається, що подібні політичні сили прийдуть до влади в Україні в 2019 р. і погодяться прийняти російські умови мирного врегулювання на Донбасі, не підніматимуть питання повернення Криму та відмовляться від подальшого зближення з ЄС і НАТО.

За роки конфлікту Україна також сформувала «обмінний фонд» з громадян Росії. Зокрема, представник України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Ірина Геращенко заявляла, що Київ готовий обміняти 23 громадян Росії, засуджених за злочини проти національної безпеки України, на українських політичних в’язнів, які перебувають у російських місцях позбавлення волі. При цьому Україна розрізняє дві категорії в’язнів: 1) бойовики, безпосередньо причетні до подій на Донбасі, яких Київ готовий обміняти на своїх військовополонених та цивільних заручників; 2) громадяни Росії, засуджені за шпигунство, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, яких Київ пропонує обміняти на власних громадян, ув’язнених російською владою (Сенцов, Кольченко, Клих та інші). Водночас бойовики ОРДЛО пропонують обміняти громадян Росії на частину українських військовополонених, однак Україна відкидає такий варіант, прагнучи зберегти предмет переговорів з Росією.

З урахуванням нинішньої ситуації можливі три сценарії розвитку подій навколо українських «бранців Кремля».

Сценарій 1. Продовження індивідуальних обмінів

Це найреалістичніший сценарій, який зводиться до обміну в’язнів, які набули найбільшого суспільного резонансу. Україна та Росія будуть прагнути обміняти своїх громадян, які були засуджені за подібними звинуваченнями. Приміром, в обмін на кореспондента «Укрінформ» Романа Сущенка Україна може запропонувати головного редактора «РИА Новости Украина» Кирила Вишинського. Такий обмін можливий після винесення вироків відповідним особам. Крім того, залучення зовнішніх гравців (таких як Туреччина) може сприяти звільненню кількох кримськотатарських активістів (як це відбулося з Ульмі Умеровим та Ахтемом Чийгозом).

Сценарій 2. Помилування окремих в’язнів

Під час Чемпіонату світу з футболу Владімір Путін може вдатися до деяких поступок, підписавши указ про помилування окремих громадян України. Такі кроки визначатимуться прагненням Росії уникнути додаткових репутаційних втрат після збиття MH17, отруєння Сергія Скрипаля та інших резонансних подій.

Сценарій 3. Обмін «всіх на всіх»

Цей сценарій має гіпотетичні шанси лише у середньостроковій перспективі. Обміну «всіх на всіх» можуть передувати або надмірні політичні поступки України, або посилення санкцій та політичного тиску США і ЄС на Росію. Найближчим часом ні Україна, ні Росія, не готові йти на непопулярні поступки заради звільнення своїх громадян.