Яким може бути 2020 рік для Президента Зеленського: аналіз ризиків і можливих сценаріїв розвитку політичної ситуації

 2020 рік буде надзвичайно складним для Володимира Зеленського. Вся політична відповідальність за державні рішення, економічну і зовнішню політику лежить особисто на Зеленському і через це відбувається системне падіння рейтингів. З високою ймовірністю, після зимової тарифної кризи в активну конкуренцію проти Зеленського включаться ключові олігархи, перед якими президент не зміг виконати свої зобов’язання. І також не варто забувати про аграрних олігархів і фермерів, які мають ресурси і вплив на місцях, а тому виступають проти відкриття ринку землі. У разі запуску земельної реформи, Зеленський перетвориться для аграрних бізнесменів на ворога №1.

Окремий трек внутрішнього загострення буде постійно відбуватися навколо врегулювання конфлікту на Донбасі, де Зеленський може піти на умови Путіна, або ж піти в сторону заморожування конфлікту з ризиком подальшої ескалації.  Наступний 2020 рік буде проходити у світлі підготовки до місцевих виборів, на яких партії будуть сильно конкурувати між собою і злагоджено атакувати «Слугу народу». Щоб успішно виступити на місцевих виборах, керівництву «Слуги народу» необхідно терміново розбудовувати партію, яка нині є віртуальною.  Можливість проведення дострокових парламентських виборів в 2020 році будуть залежати від двох факторів. По-перше, наскільки високими будуть політичні рейтинги партії «Слуга народу». І  по-друге,  наскільки Офісу президента  буде лояльною і контрольованою монокоаліція.

 

Олігархи або реформи.

В новому році Володимиру Зеленському прийдеться дати остаточну відповідь суспільству і західним партнерам – президент залишається із олігархами, або ж обирає реформи, модернізацію і співпрацю із МВФ. Співпрацювати із олігархами, робити видимість імплементації структурних реформ і водночас отримувати кредити МВФ новій владі не вийде. Подальша ексклюзивна співпраця Зеленського із «олігархами-улюбленцями» вже налаштувала проти чинного президента «ображених» олігархів, які почали формувати широку політичну коаліцію проти влади в парламенті. І рейтинги Зеленського залишаються високими рівно до тих пір, поки ключові олігархи не налаштують пульти від своїх телевізорів критично до «Слуги народу». Поки рейтинги Зеленського вищі 50%, жоден із олігархів інформаційно не вбиває рейтинги Зеленського і його фракції. Але інформаційний нейтралітет зі сторони олігархів є питанням часу. Лояльним до Зеленського поки залишається олігарх Коломойський, який все ж-таки всупереч позиції МВФ розраховує на компенсацію по «Приватбанку» і планує надалі заробляти гроші на державі. Як тільки прагматичний Коломойський зрозуміє, що Зеленський не хоче, або ж не зможе виконати всі свої політичні зобов’язання, 1+1 стане першим каналом, який почне нищити рейтинги «Слуги народу». З іншої сторони, новий уряд не може залишитися без фінансової допомоги МВФ, інакше в країні почнеться фінансовий колапс. Тому в новому році прогнозується, що Зеленський ввійде в активну фазу політичного загострення і протистояння із ключовими олігархами. В середовищі українських еліт розуміють, що досить скоро Зеленський може встановити політичний контроль над всіма силовими і антикорупційними органами, які використовуються в політичній боротьбі і тиску на бізнес. І тоді протидіяти Президенту, який політично контролює СБУ, ГПУ, Міноборони, НАЗК, а найближчій перспективі ще ДБР, НАБУ і САПУ – буде ще складніше.

Війна і мир на Донбасі.

У  Зеленського є два рішення по Донбасу. Перше – виконати Мінські угоди на умовах Путіна, які передбачають оформлення федеральної України з особливим статусом Донбасу і забути про Крим. Друге – піти в сторону заморожування конфлікту з ризиком подальшої ескалації. Кожен із цих варіантів буде призводити до електоральних втрат президента. Якщо Зеленський не зможе стати президентом миру, він втратить підтримку частини проросійських виборців, які виступають за нормалізацію відносин із Кремлем. За такої умови буде знята політична напруга із радикалами і націоналістами. Якщо ж Зеленський погодиться виконувати Мінські угоди на умовах Росії (вибори без контролю над кордоном і фактична федералізація України) – існує ризик нового Майдану і навіть збройного перевороту (в Україні повно нелегальної зброї). Позаяк Зеленський в ресурсному плані є слабким президентом і не контролює вулицю, другий сценарій несе значно більше ризиків ніж перший. Тому що прихильники миру пасивні і вони не вийдуть на Майдан, а радикали хоч і в меншості, проте готові брати в руки зброю і йти на Майдан. Зрештою, Порошенко також виграв вибори і починав свою каденцію як президент миру, а закінчив як президент війни. Подібну трансформацію може пройти і Зеленський, якщо остаточно зрозуміє, що Путін не готовий йти на жодні поступки і на діалог. В даному контексті найбільш вірогідним виглядає сценарій, при якому Зеленський проведе певні політичні рішення (амністія, продовження закону про особливий статус) і доб’ється прямого обміну військовополонених із ДНР-ЛНР, і на цьому весь прогрес закінчиться. Нинішній статус кво на Донбасі буде збережено, і конфлікт буде і надалі розвиватися в форматі малої інтенсивності із ризиком ескалації.

Можливості перезавантаження уряду.

Прогнозується, що Уряд Гончарука незважаючи на річний імунітет, буде частково оновлено з політичних міркувань. Офіс президента не задоволений діями окремих міністрів та Прем’єр-міністра, який накопичує негатив і не демонструє економічних темпів зростання. В даному випадку, Зеленський буде намагатися грати в гру колишнього Президента Леоніда Кучми «Добрий президент і поганий уряд». Однак, існують сумніви, що тепер це спрацює. Свої посади в новому році можуть втратити Прем’єр Олексій Гончарук, Арсен Аваков (міністр внутрішніх справ), Тимофій Милованов (міністр економічного розвитку і сільського господарства), Зоряна Скалецька (охорона здоров’я), Владислав Криклій (міністр інфраструктури) та Вадим Пристайко (міністр закордонних справ). Часткове перезавантаження уряде допоможе спустити політичний пар, проте системно не вирішить проблему із повільними реформами, високими тарифами, бідністю. Самі ці проблеми найбільше турбують громадян. Скоріше за все, весною Зеленський спробує залучити до себе в коаліцію фракцію «Голос» і запропонує цій політичній силі ключові посади в уряді. Якщо «Голос» погодиться на таку коаліцію, то це зможе врятувати парламент від розпуску, а Зеленського від кризи легітимності і тягаря одноосібної політичної відповідальності. Навряд чи «Голос» погодиться на таку співпрацю із Зеленським, але й у випадку дострокових парламентських виборів партія Вакарчука навряд чи знову пройде в парламент.  З високою ймовірністю в новому році також буде змінено керівника Офісу Президента. Андрій Богдан став надто токсичною і конфліктною фігурою не лише всередині команди Зеленського, але й в середовищі крупного бізнесу.

Місцеві і дострокові парламентські вибори осінню 2020 року.

Існують дуже високі сумніви, що Зеленському вдасться утримати монокоаліцію під контролем, і захистити її від олігархічних впливів. Особливо мажоритарних депутатів. Відцентрові тенденції у президентській фракції посилюються, і конфліктність між групами впливу збільшується. При збереженні відносно високих рейтингів, гіпотетично, в кінці липня 2020 року Зеленський зможе розпустити парламент. Це дасть змогу в кінці жовтня 2020 року синхронізувати дострокові парламентські та місцеві вибори. У випадку завершення політичної реформи і закріплення змін до Конституції, наступні парламентські вибори пройдуть за новою пропорційною системою, а депутатський корпус буде скорочено (300 депутатів замість 450). Технологічно, нові зміни Зеленському можна буде легко продати виборцю, як і те, що президент добровільно відмовляється від монобільшості в парламенті заради очищення еліт та реалізації реформ. Дострокові парламентські вибори будуть потрібні Зеленському для того, щоб розділити і розмити політичну відповідальність, отримати партнера по коаліції і більш впевненіше підійти до наступного виборчого циклу у 2024 році. Якщо Зеленський буде утримувати цей парламент і надалі, то він потягне Зеленського за собою на дно. Окремим викликом для президентської партії є підготовка до місцевих виборів в ОТГ, де конкуренція буде особливо жорсткою. «Слуга народу» маючи в своєму розпорядженні величезне державне фінансування має перетворитися із віртуального проекту на партію із реальними прихильниками і первинними організаціями.