Технічні кандидати в президенти України: хто на кого працює?

8 березня ЦВК затвердило остаточний список із 39 кандидатів в президенти, які будуть надруковані у виборчих бюлетенях. Президентські вибори-2019 є рекордними з точки зору участі і залучення «технічних кандидатів» в президенти. Так звані «технічні кандидати» складають більше ніж половину від всієї кількості учасників виборчих перегонів. Залучення «технічних кандидатів» у виборчий процес є дуже дорогим інструментом політичної конкуренції, яким користуються лише політичні важковаговики та реальні претенденти на перемогу.

Головна ціль «технічного кандидата» – не перемога, а створення максимальної кількості проблем для конкурентів та дезорієнтація виборців.

Профіль та капіталізація «технічного кандидата» напряму залежить від його авторитету, професійних компетенцій, ораторських здібностей, а подекуди – навіть від потрібного прізвища та ім’я. «Технічні кандидати» поділяються на публічних, на яких витрачається більше ресурсів, і непублічних. Публічні приймають активну участь у виборчому процесі та коментують події для ЗМІ і телебачення. Непублічні кандидати не ведуть кампаній, а лише виконують роль статистів для посилення позицій у виборчих комісіях.

В залежності від географії, поставлених цілей та завдань – середньостатистичний бюджет на 1 технічного кандидата складає мінімум 1 мільйон доларів. Це включає в себе гонорар кандидату, певні витрати на функціонування виборчого штабу, оплату зовнішньої реклами і поліграфічної продукції, а також винагороди спостерігачам і членам виборчих комісій. Тому в регіонах парадоксальною виглядає ситуація, коли громадянин формально представляє технічного кандидата А, але агітує та відстоює інтереси кандидата Б.

Головні функції і мотиви участі у виборчому процесі «технічних кандидатів»:

  1. Легалізований чорний піар і дискредитація опонентів.

Технічний кандидат від моменту реєстрації в ЦВК може вести передвиборчу кампанію, критикувати і дискредитувати програму опонента, користуватися зовнішньою рекламою, брати участь у дебатах та ін. Зазвичай, «технічні кандидати» атакують своїх опонентів і доводять виборчий процес до абсурду.

  1. Розпорошення голосів конкурентів. «Технічні кандидати» спойлери розмивають електорат опонентів за рахунок різноманітних використання політтехнологічних прийомів, в результаті яких неуважний виборець робить помилки під час виборів. «Технічні кандидати» можуть використовувати подібні фамілії, спекулювати на сильних і слабких сторонах професійного бекграунду чи психотипу політичного опонента. За різними оцінками, за допомогою цих інструментів опоненти можуть втратити від 3 до 5% голосів виборців.
  2. Створення більшості у виборчих комісіях на всіх рівнях. За допомогою представників «технічних кандидатів» формується підконтрольна більшість у виборчих комісіях. Це дає змогу приймати потрібні рішення, вирішувати на свою користь спірні питання під час голосування чи підрахунку голосів. «Технічні кандидати» також можуть працювати як на пониження, так і на підвищення явки виборців (на приклад, члени ДВК можуть видавати повільно бюлетені, штучно створювати черги на дільницях тощо).
  3. Використання юридичних інструментів в політичній конкуренції. Виборчі штаби «технічних кандидатів» можуть писати безкінечні скарги про порушення агітації в поліцію і окружні виборчі комісії, позиватися до судів на штаби конкурента. Юридична і судова боротьба забирає ресурси і створює чимало незручностей для головного кандидата, проти якого працюють «технічні кандидати». Також судова тяганина може нести чимало ризиків для встановлення і визнання результатів виборів.

У більшості випадків, «технічні кандидати» погоджуються працювати на виборах через фінансову винагороду, можливість отримати посади у структурах влади або ж мандат в парламенті. Окремі кандидати беруть участь у виборах, оскільки на момент ведення виборчої кампанії вони отримують імунітет від правоохоронних органів. Деякі самодостатні кандидати приймають участь у виборах заради політичної слави та задоволення власних політичних амбіцій.

 

Карта «технічних кандидатів» в президенти

Технічні кандидати від Петра Порошенка: Ольга Богомолець, Юлія Литвинено, Юрій Тимошенко, Віктор Кривенко, Аркадій Корнацький, Роман Насіров, Володимир Петров, Олег Ярошевич, Василь Журавльов, Юрій Кармазін, Руслан Ригованов, Олександр Ващенко, Сергій Носенко, Сергій Кривонос, Олександр Мороз.

Дружні кандидати до Петра Порошенка: Руслан Кошулинський.

Технічні кандидати від Юлії Тимошенко: Габер Микола, Данилюк Олександр, Андрій Новак.

Дружні кандидати до Юлії Тимошенко: Сергій Тарута, Валентин Наливайченко, Віталій Скоцик

Дружні кандидати до Анатолія Гриценка: Андрій Садовий, Дмитро Гнап, Дмитро Добродомов, Роман Безсмертний, Юрій Дерев’янко.

Спонсор Олександр Онищенко: технічний кандидат Ігор Шевченко (атакує Петра Порошенка)

Спонсор Арсен Аваков: технічний кандидат Ілля Кива (атакує Петра Порошенка)

Спонсор Ігор Коломойський: Олександр Шевченко, Віталій Купрій, Віктор Бондар (атакують Петра Порошенка)

Спонсор Дмитро Фірташ: технічні кандидати Сергій Каплін та Інна Богословська (атакують Юлію Тимошенко)

Спонсор Віктор Медведчук: технічний кандидат Ігор Смєшко (атакує Анатолія Гриценка)

Спонсор Ринат Ахметов: технічний кандидат Євген Мураєв (атакує Юрія Бойка)