Нове законодавство про концесії

Законодавство про концесії в Україні існує з 1999 року. Однак жоден інфраструктурний проект в Україні не здійснювався на концесії. Серед основних причин – складна процедура відбору концесіонерів та умов концесії, проблеми з визначенням концесійних платежів та надання земельних ділянок, занадто суворе регламентація концесії, яка не враховує міжнародні стандарти реалізації таких проектів, корупція судів та чиновників, поганий захист прав власності тощо.

16 жовтня президент підписав закон “Про концесію”, який був затверджений Верховною Радою 3 жовтня 2019 року. Цей закон був розроблений із залученням консультантів та експертів ЄБРР та МФК з урахуванням світового досвіду.

Прийняття цього закону важливо для розвитку портової, залізничної, аеропортної та автомобільної інфраструктури.

На сьогодні відносини державно-приватного партнерства (ДПП) регулюються чотирма законами. Зараз це один документ, який, крім загальних правил, також визначає особливості концесії певних об’єктів, які раніше регулювалися окремими законами (наприклад, концесія на будівництво доріг). Він визначає концесію не просто як договір, а як форму державно-приватного партнерства, згідно з якою держава надає інвестору право:

Створення та / або будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та технічне переоснащення);
Та / або управління (використання, експлуатація, обслуговування) суб’єкта концесії;
Та / або надання соціально значущих послуг.
Все це відбувається в порядку та на умовах, передбачених концесійним договором, і водночас передбачає передачу концесіонеру основної частини операційного ризику, що охоплює як попит, так і ризик пропозиції.

Наприклад, будівництво дороги під концесією здійснюється за рахунок концесіонера і лише після прийняття об’єкта концесії в експлуатацію та досягнення показників ефективності, визначених концесійним договором (кількісні та якісні показники надійності та наявність об’єкта концесії) концесіонер може вимагати компенсувати свої витрати, зокрема шляхом отримання плати за технічне обслуговування доріг.

Також новий Закон про концесію стосується однієї з головних проблем, яка заважала реалізовувати проекти ДПП – неоднозначність та неузгодженість процедур ініціювання такої взаємодії. Таким чином, закон про ДПП, визнаючи концесію як форму ДПП, визначив її порядок ініціювання товариства, проведення конкурсу на вибір приватного партнера та вирішення інших організаційних питань. Однак Закон про концесії 1999 року встановив інший порядок відкриття концесії та вибору концесіонера.

Закон про концесію встановлює чіткі процедури:

  • ініціювання та прийняття рішення щодо реалізації ДПП, включаючи концесії;
  • порядок проведення концесійного конкурсу;
  • підбір концесіонера (приватного партнера).

Зараз вони можуть бути обрані за допомогою конкурсного чи конкурентного діалогу, процедура якого відповідає найкращій міжнародній практиці (зокрема, “Типові правила щодо інфраструктурних проектів, що фінансуються приватним сектором”, UNCITRAL). А у випадку концесії з орендарем державного майна – результати прямих переговорів з ним.

Закон регулює перелік сфер та учасників

Зараз концесії не можуть бути укладені на такі види діяльності:

  • розвідка, розвідка та видобуток корисних копалин;
  • машинобудування;
  • управління нерухомістю.

У той же час перелік видів діяльності, щодо яких можливі концесійні договори, доповнюється сферою соціально значущих послуг, тобто таких, спрямованих на забезпечення суспільних інтересів та потреб, які, як правило, повинні надаватися органами державної влади, місцевими органами влади або державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, тобто на діяльність яких вплив здійснює держава, територіальна громада або Автономна Республіка Крим.

Зараз  також з’явився оновлений і розширений перелік державних партнерів, які можуть укладати договори концесії на власність у державній власності. Це державні органи, які відповідно до закону «Про управління об’єктами державної власності» управляють об’єктами державної власності, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом або за рішенням Кабінету Міністрів України – Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Крім того, закон також передбачає можливість множинності на стороні державного партнера – одночасно можуть діяти кілька державних органів та / або органів місцевого самоврядування, Національної академії наук України, галузевих академій наук.

І не тільки концесіонер, концесіонер та учасник торгів, як це передбачено попереднім законодавством, тепер можуть бути учасниками концесійних відносин. До цього кола тепер також можуть входити користувачі (ті, хто використовує об’єкт концесії), кредитори (фінансові установи, міжнародні фінансові організації, які надали або мають намір забезпечити боргове фінансування або видали гарантію концесіонеру на виконання своїх зобов’язань за концесійною угодою ), незалежних експертів та радників.

Положення, що посилюють концесійні відносини в Україні

Також новий Закон про концесію містить низку інших правил, які захищають учасників ДПП та позитивно впливають на розвиток цієї галузі. У тому числі:

  • Додаткові гарантії для концесіонерів та кредиторів (зокрема, право змінити концесіонера на іншого концесіонера).
  • Спрощення процедур виділення земельних ділянок для проектів ДПП у формі концесії.
  • Порядок перетворення договору оренди у концесію у разі відповідного запиту орендаря.
  • Можливість передачі врегулювання спорів, що виникають внаслідок виконання концесійного договору, міжнародного комерційного чи інвестиційного арбітражу.
  • Чітке виключення закону про державні закупівлі із відносин, що виникають при виконанні концесійного договору. Це означає, що витрати концесіонера (публічного партнера), передбачені концесійною угодою, здійснюватимуться не через механізм державних закупівель, а відповідно до умов концесійного договору.

Існуючі та потенційні проекти

Першими двома, з багатьох об’єктів для концесії, були морські порти у Херсоні та Миколаєві. У цих портах оголошено конкурс. Планувалося залучити інвестиції на суму майже 20 млрд грн та збільшити надходження до бюджету близько 70 млрд грн.

У результаті Порт Ольбія отримала концесію на 35 років, а Порт Херсон на 30 років. QTerminals (Катар) виграв тендер на концесію в порту Ольбія, інвестуючи 3,4 мільярди гривень у розвиток портів протягом 5 років. Рисойл-Херсон виграв конкурс на концесію Херсонського порту, який тривав з 12 вересня 2019 року, компанія планувала вкласти близько 300 мільйонів гривень (інвестиційні зобов’язання). Однак Шостий апеляційний суд м. Києва призупинив наказ про затвердження результатів концесійного конкурсу та визначення переможця тендеру на концесію Херсонського порту. Міністерство інфраструктури оскаржить це рішення.

 У грудні 2019 року міністр інфраструктури Владислав Криклій заявив, що у 2020 році уряд підготує концесії для Маріуполя, Бердянська, Чорноморська та частини Одеського порту для концесії.

Уряд представив Інвестиційний атлас України, який розкриває наміри уряду щодо об’єктів концесії.

Зокрема, Кабінет Міністрів планує оренду сими вокзалів, включаючи Центральний вокзал Київ-Пасажирський, на термін 20 років. Окрім Києво-Пасажирського, концесія також планує передати залізничні станції у Харкові, Хмельницькому, Вінниці, Дніпрі, Миколаєві та Чопі.

Також серед об’єктів інвестування, які підлягають наданню на концесію:

Контейнерний термінал у Чорноморську
Паромний термінал у Чорноморському морському порту
Пасажирський комплекс в Одеському морському порту
Київська кільцева дорога, що з’єднує дві автомобільні дороги М-06 Київ-Чоп та М-05 Київ-Одеса;
Львівський аеропорт Данила Галицького
Херсонський аеропорт
Міжнародний аеропорт Запоріжжя
Чернівецький Аеропорт
Мультивантажний хаб «БІЛА ЦЕРКВА»
Центральне сміттєзвалище у м. Лисичанськ