Думки мешканців Донбасу щодо врегулювання конфлікту

Природа конфлікту

 

Більшість мешканців України розглядають події на Донбасі як міждержавний збройний конфлікт. За даними загальнонаціонального соціологічного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київським міжнародним інститутом соціології, 45% мешканців України визначають конфлікт на Донбасі як російську агресію, 17% – я внутрішній конфлікт, де Росія підтримує одну зі сторін, 12% – як суто внутрішній громадянський конфлікт.

Однак у східних областях переважає думка, що події на Донбасі являють собою внутрішній конфлікт. Як показує вищезазначене опитування, 21% мешканців цих областей переконані, що на Донбасі відбувається суто внутрішній громадянський конфлікт, ще 21% – внутрішній конфлікт, де Росія підтримує одну зі сторін. Лише 24% мешканців Сходу визначають ситуацію на Донбасі як російську агресію проти України.

На підконтрольних територіях Донбасу немає консолідованої оцінки цих подій. Опитування, проведене Центром «Дім демократії» на підконтрольній території, показало, що місцеві мешканці найчастіше визначали ситуацію на Донбасі як «безлад і хаос», «бізнес-війну», ідеологічний конфлікт, війну всередині України чи російсько-українську війн.

Примітно, що більшість респондентів переконані, що можна було уникнути збройного конфлікту. Відповідно до опитування «Дому демократії», мешканці підконтрольних районів Донбасу найчастіше звинувачували неналежне урядування в Україні (непрофесійні керманичі, жага до збагачення, відсутність патріотизму), яке не змогло запобігти конфлікту. Частина вважають, що конфлікт можна було зупинити, якби Україна мала сильнішу обороноздатність або міжнародна спільнота активніше втрутилася би в ситуацію.

 

Очікування від України та Росії

 

Опитування «Дому демократії» на підконтрольній території Донбасу показало широкий спектр думок щодо очікувань від України у питанні миру. Деякі респонденти вважають, що Україна повинна дружити з Росією, відмовитися від вступу до ЄС і НАТО і припинити «бізнес-війну». Інші переконані, що Україна має зміцнювати армію та дотримуватися чіткої і послідовної позиції на міжнародній арені. Були також респонденти, які заявили, що Україні слід зосередитися на боротьбі з корупцією та реформуванні судової системи на підконтрольній території. Крім того, лунали думки про те, що Україна робить все можливе для забезпечення миру або те, що мир можливий лише у випадку перемоги.

Натомість респонденти на підконтрольній території Донбасу продемонстрували більшу одностайність щодо аналогічних очікувань від Росії. Місцеві мешканці найчастіше казали, що Росія повинна вивести війська з території України та припинити військову і фінансову підтримку бойовиків. Також висловлювалася думка, що Росія повинна змиритися з тим, що Україна – це незалежна і суверенна держава.

 

Мінські угоди

 

В українському суспільстві переважає критичне ставлення до Мінських угод. Наприкінці 2016 р. опитування Центру Разумкова показало, що лише 9% населення України позитивно оцінювали Мінські угоди. Решта громадян оцінюють Мінські угоди негативно (30%), нейтрально (32%) або взагалі нічого про них знають (16%). З тих пір ставлення до Мінських угод більше не виносили на загальнонаціональне опитування. Це може свідчити про те, що українське суспільство більше не сприймає Мінські угоди як ефективний інструмент вирішення конфлікту.

Відповідно до опитування «Дому демократії», більшість респондентів на підконтрольних територіях Донбасу демонструють низьку обізнаність про Мінські угоди та негативно їх оцінюють. Чимало респондентів розглядають їх як угоди, що не виконуються, угоду про тимчасове перемир’я, тиск Росії на Україну чи здачу національних інтересів України. Натомість, частина респондентів бачить позитив Мінських угод в тому, що вони сприяли деескалації збройного протистояння, допомогли України виграти час і накласти санкції на Росію.

 

Розведення сил

 

Відповідно до опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології, більшість громадян України (59%) позитивно ставляться до розведення сил біля Станиці-Луганської, Золотого та Петрівського. У загальнонаціональному масштабі негативно оцінюють цей процес 27% респондентів. Водночас у східних областях рівень підтримки розведення сил значно вищий (73%), ніж у західних областях (46%).

Опитування «Дому демократії» демонструє, що на підконтрольних територіях Донбасу більшість респондентів не змогли дати чітку оцінку розведення сил. Чимало респондентів, які підтримують розведення сил, не вірять, що це можливо здійснити вздовж всієї лінії розмежування. Деякі прихильники вважають, що розведення сил має сенс, якщо це зупинить людські втрати або якщо Росія буде зацікавлена у цьому процесі. Водночас критики називають розведення сил здачею українських територій, кроком до капітуляції, непотрібним чи безглуздим процесом.

 

Статус ОРДЛО

 

В українському суспільстві сформувався консенсус навколо статусу ОРДЛО. Соціологічне опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології показує, що 62% громадян виступають за повернення ОРДЛО до складу України на довоєнних умовах, 22% – за надання автономії у складі України. Ця перевага спостерігається в усіх регіонах, в тому числі у східних областях, де 48% мешканців підтримують повернення ОРДЛО на довоєнних умовах, в той час як 39% вважають, що ці території мають отримати автономію.

Більшість респондентів, яких опитав «Дім демократії» на підконтрольних територіях Донбасу, також вважають, що ОРДЛО мають повернутися до складу України на довоєнних умовах. Чимало категорично відкидають будь-який статус для цих територій, заявляючи, що ОРДЛО – «це Україна і ніякого іншого статусу у них не може бути». Лише поодинокі респонденти заявляють, що потрібно надати автономію для ОРДЛО.

Крім того, деякі респонденти казали, що ОРДЛО мають отримати статус «потерпілих і бідних» районів або те, що потрібно на деякий час призупинити місцеве самоврядування і виборчі права на цих територіях.

 

Вибори в ОРДЛО

 

Більшість українського суспільства виступають проти проведення місцевих виборів в ОРДЛО до відновлення контролю України на цими територіями. Як показує опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології, 21% громадян України вважають, що вибори можна провести лише після виведення російських військ та роззброєння бойовиків, 24,5% – лише через кілька років після відновлення контролю над ОРДЛО. Лише 20% мешканців України підтримують якнайшвидше проведення місцевих виборів без жодних передумов.

Однак у східних областях набагато більше громадян, які схильні до компромісів у питанні виборів в ОРДЛО. Відповідно до цього опитування, 37% мешканців східних областей України виступають за якнайшвидше проведення місцевих виборів без жодних передумов, 17,5% – за проведення виборів лише після виведення російських військ та роззброєння бойовиків, а 13,5% вважають, що місцеві вибори можливі лише через кілька років після встановлення контролю України над цими територіями.

Відповідно до опитування «Дому демократії», респонденти на підконтрольних районах Донбасу називали такі передумови проведення виборів в ОРДЛО: виведення російських військ, припинення бойових дій і відновлення правопорядку, встановлення контролю України над державним кордоном з Росією, нагляд спостерігачів, дотримання прозорості виборчого процесу, патрулювання кордону миротворцями ООН. Деякі респонденти вважають, що вибори можна провести лише через 6-10 років після реінтеграції ОРДЛО в український політичний та інформаційний простір.

 

Амністія

 

В українському суспільстві також склався консенсус щодо неприйнятності всеохоплюючої амністії для членів незаконних збройних формувань «ДНР» і «ЛНР». Опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології показує, що лише 8,5% громадян України підтримують амністію для всіх без виключення осіб, які брали участь у збройному конфлікті. Натомість, 25% відкидають будь-який варіант амністії, 23% вважають, що амністія має поширюватися лише на цивільних працівників органів влади у самопроголошених республіках, 22% – лише на тих членів незаконних збройних формувань, які не вчинили серйозних злочинів на кшталт вбивств цивільних осіб чи тортур.

Більшість мешканців східних областей також відкидають амністію для всіх без виключення осіб у зв’язку з конфліктом на Донбасі. Відповідно до вищезазначеного опитування, лише 14% жителів регіону підтримують такий варіант, в той час як 33,5% виступають за амністію для тих, хто не вчинив серйозних злочинів, 16,5% – за амністію для цивільних осіб, які працювали в органах влади самопроголошених республік, а 17% заперечують будь-який варіант амністії.

Водночас близько половини респондентів, які були опитані «Домом демократії» на підконтрольній території Донбасу, не мають конкретних ідей щодо вирішення проблеми амністії. Інша частина респондентів називала такі варіанти вирішення цього питання: амністія не має поширюватися на керівний склад «ДНР» і «ЛНР»; амністія не можлива для тих, хто взяв зброю в руки; амністія можлива після суду та вироку для кожного бойовика; членам «ДНР» і «ЛНР» треба заборонити в’їзд на територію України; треба створити трудові табори для членів незаконних збройних формувань. Деякі респонденти вважають, що членам «ДНР» і «ЛНР» треба дати амністію, мотивуючи це тим, що «люди в цьому невинні» або «вони боролися за свою ідею».

 

Виплати пенсій

 

В українському суспільстві немає єдності у питанні виплати пенсій мешканцям ОРДЛО. Згідно із соціологічним опитуванням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова у 2018 р., 40% громадян України виступають за зняття обмежень на соціальні і пенсійні виплати мешканцям ОРДЛО, 35% – проти цього. У питанні пенсійних виплат яскраво помітні регіональні відмінності. Так, більшість мешканців східних областей України (52%) підтримують соціальні і пенсійні виплати мешканцям ОРДЛО, понад чверть (27%) – не підтримують таку ініціативу. Водночас половина жителів західних областей (47%) виступають проти соціальних і пенсійних виплат для мешканців ОРДЛО, менше третини (30%) дотримуються протилежної точки зори.

Більшість респондентів, які були опитані «Домом демократії» на підконтрольній території Донбасу, підтримують соціальні та пенсійні виплати мешканцям ОРДЛО. Прихильники пенсійних виплат висувають такі аргументи: мешканці ОРДЛО заробили собі на пенсію; вони громадяни України; їм треба якось жити; не всі можуть виїхати з ОРДЛО за станом здоров’я. Деякі респонденти підтримують цю ідею із застереженнями, заявляючи, що здійснювати пенсійні платежі треба під юрисдикцією України і виплачувати особам, які їх отримували до 2014 р. або які не набули російське громадянство.

Противники пенсійних виплат вважають, що виплачуючи пенсії, Україна допомагає Росії утримувати ОРДЛО або переконані, що платити пенсії треба лише на територіях, які відраховують ЄСВ.

 

Відбудова постраждалих районів

 

Серед мешканців підконтрольної території Донбасу немає одностайності у тому, хто має фінансувати відбудову ОРДЛО. Респонденти, опитані «Домом демократії», найчастіше вказували, що відбудова постраждалих районів має фінансуватися за рахунок державного бюджету України, репарацій з Росії як держави-агресора, спільних зусиль України та Росії, допомоги іноземних держав та міжнародних організацій, місцевих податків ОРДЛО, а також шляхом «розкуркулення» української політичної еліти. Деякі респонденти вважають, що відбудова ОРДЛО має фінансуватися лише після проведення місцевих виборів під юрисдикцією України та відновлення контролю України на кордоном з Росією.

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ

 

Мешканці підконтрольних територій Донбасу демонструють вкрай низьку обізнаність про діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (СММ ОБСЄ). Як показує опитування «Дому демократії», чимало респондентів сприймають СММ ОБСЄ як миротворчу місію, хоча її мандат значно вужчий. Інші стверджують, що місія не приносить користі, подає необ’єктивну інформацію, перебуває під впливом російського лобі або не фіксує обстріли в нічний час. Деякі респонденти відзначають високий рівень особистого матеріального забезпечення членів СММ ОБСЄ, що сильно контрастує з умовами життя місцевого населення.

 

 

Миротворці ООН

 

Відповідно до опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології, більшість українського суспільства (59%) підтримує введення миротворців на Донбас. Підтримка миротворчої місії переважає в усіх регіонах України, хоча мешканці східних областей демонструють найменшу лояльність до цієї ідеї (47% виступають за введення миротворців).

На підконтрольній території Донбасу переважає стриманий оптимізм щодо миротворчої місії ООН. Багато респондентів, опитаних «Домом демократії», підтримують введення миротворців, якщо вони сприятимуть врегулюванню конфлікту. Водночас місцеві жителі рідко озвучували мандат, чисельність, національний склад, зону розміщення та інші деталі миротворчої місії ООН. Лише лунали ідеї, що миротворці мають посилити контроль над українсько-російським кордоном, або те, що миротворча місія має складатися з військового та поліцейського персоналу. Крім того, висловлювалася думка, що Владімір Путін погодиться лише на ту миротворчу місію на Донбасі, яка буде сформована росіянами[26].

 

Зовнішня політика України

 

Революція Гідності та російська агресія сприяли суттєвому зростанню підтримки проєвропейського вектору зовнішньої політики України. Відповідно до опитування Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова, частка громадян, які виступають за вступ України до ЄС, зросла з 46% у 2013 р. до 64% у 2019 р. Водночас приєднання України до Євразійського економічного союзу фактично перетворилося на маргінальну геополітичну ідею – рівень її підтримки за ці роки впав втричі (36% до 13%).

Однак мешканці східних і південних областей України менш лояльні до європейської інтеграції України. Як показує вищезазначене опитування, 42% жителів східних областей та 44% жителів південних областей підтримують вступ України до ЄС. Водночас близько чверті громадян України, які проживають у цих областях, виступають за приєднання України до Євразійського економічного союзу, а третина не визначилися у своїх зовнішньополітичних орієнтаціях.

Більшість респондентів, опитаних «Домом демократії» на підконтрольній території Донбасу, підтримують проєвропейський вектор зовнішньої політики України, однак зазвичай не аргументують свою позицію. Примітно, що майже всі респонденти, які беруть участь у суспільно-політичному житті свого міста, виступають за зближення України з ЄС. Деякі респонденти вважають, що Україні потрібно одночасно продовжувати проєвропейську зовнішню політику та розвивати прагматичні відносини з Росією.

Хоча майже всі респонденти на Донбасі кажуть про погіршення свого матеріального становища через бойові дії, не всі змінили свого ставлення до Росії. Як показує опитування «Дому демократії», деякі респонденти виступають за відмову від вступу України до ЄС і НАТО на користь дружніх, добросусідських і братерських відносин з Росією. Інша група респондентів вважає, що Україна повинна розвивати прагматичні, рівноправні та взаємовигідні відносини з Росією. Також лунала думка, що слід підтримувати торгівлю між зовнішньоекономічними суб’єктами, однак віддалятися у політичних взаєминах. Водночас чимало респондентів заявлять, що почали розглядати Росію як ворожу держави, змінивши своє ставлення як до російського керівництва, так і до російських громадян. Деякі вважають, що жодні відносини з Росією не можливі, допоки не завершиться війна, не повернеться Крим і Донбас або поки в Росії при владі Владімір Путін.

Водночас дане опитування також дозволяє виокремити мешканців, які переконані, що Україна має будувати незалежну від Росії, ЄС та США зовнішню політику.

 

Джерела інформації

 

Опитування «Дому демократії» на підконтрольній території Донбасу показало високий рівень недовіри місцевих жителів до ЗМІ. Респонденти найчастіше вказували, що найбільше довіряють інформації з вуст очевидців. Деякі зазначили, що дізнаються інформацію про події на Донбасі з телебачення та інтернет-видань. Серед конкретних джерел інформації респонденти називали ТРК «Україна», «Еспресо TV», «Громадське телебачення», «Радіо свобода», газету «День» та інтернет-проект «Інформаційний спротив».