Мирне врегулювання: основні групи впливу та можливі сценарії

Всередині «Слуги народу» існують принаймні три групи впливу, які формують політику Володимира Зеленського щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Групи Коломойського, група «Квартал» та група Авакова прагнуть використати мирні прагнення Зеленського для обслуговування власних політичних та бізнесових інтересів. В залежності від розстановки сил всередині правлячої партії та впливу зовнішніх гравців події навколо Донбасу можуть розгортатися за трьома сценаріями: форсоване виконання Мінських угод, прогрес у гуманітарній сфері без політичного прогресу та продовження конфлікту низької інтенсивності.

 

Впродовж останніх тижнів всередині правлячої партії «Слуга народу» проявилися протиріччя навколо багатьох питань державної політики, в тому числі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Виділяються принаймні три групи впливу, які мають різне бачення врегулювання конфлікту, виходячи з власних політичних та бізнесових інтересів.

  1. Група Коломойського. До цієї групи належать голова Офісу Президента Андрій Богдан, голова парламентського комітету з питань зовнішньої політики Богдан Яременко та інші соратники олігарха Ігоря Коломойського, які намагаються використати мирні наміри Володимира Зеленського для зміцнення своїх позицій. Ця група зацікавлена у поверненні фінансових активів на території Росії, які були націоналізовані після 2014 р., доступі до дешевого російського газу і вугілля з ОРДЛО, а також реприватизації «Приватбанку». Відповідно, група Коломойського виступає за прискорену нормалізацію відносин з Росією, для чого необхідно передусім вирішити питання Донбасу. Вони наполягають на проведенні виборів в ОРДЛО в 2020 р. одночасно з місцевими виборами в інших регіонах України та проведенні широкої децентралізації без закріплення особливого статусу ОРДЛО в Конституції України, прагнучи переконати Росію в тому, що така модель децентралізації дасть Донбасу більше прав, ніж передбачений Мінськими угодами особливий статус. Крім того, соратники Коломойського розраховують на фінансову допомогу Росії у відбудові Донбасу, яка може зменшити фінансовий тягар на бюджет України та залежність Києва від кредитів МВФ, ЄС та США.
  2. Група «квартал». Ця група включає помічника президента з міжнародних питань Андрія Єрмака, давнього медіа-партнера Зеленського Тимура Міндича, радника Секретаря РНБОУ з питань Донбасу Сергія Сивохо та інших близьких друзів президента. Вони підтримують мирні кроки Зеленського, які дозволять зберегти його популярність в українському суспільстві. Найближче оточення Зеленського розраховує, що успіхи президента у мирному врегулюванні зміцнить їх становище у відносинах з політичними та бізнесовими важковиками, передусім Ігорем Коломойським. Ця група виступає за нові обміни полоненими, встановлення всеохоплюючого перемир’я, розведення сил вздовж всієї лінії розмежування, полегшення перетину лінії розмежування для мешканців ОРДЛО. Водночас найближче оточення Зеленського уникає дискусій про особливий статус, вибори в ОРДЛО та інші непопулярні заходи, які вимагає Росія.
  3. Група Авакова. До цієї групи впливу входять Заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія та глава парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності Денис Монастирський. Арсен Аваков прагне зберегти свій політичний вплив за допомогою контролю над силовим блоком (поліція, Національна гвардія) та низками націоналістичними організаціями (передусім Національний корпус), які вороже налаштовані до «формули Штайнмаєра», розведення сил та інших мирних кроків Володимира Зеленського. Ця група критично ставиться до виконання Мінських угод та виступає за розміщення миротворчої місії ООН на Донбасі з широким мандатом. Аваков намагається переконати Зеленського у тому, що непотрібно поспішати з врегулюванням конфлікту, допоки міжнародне становище навколо України не стане більш сприятливим.

Впродовж найближчих місяців стане відомо за яким сценарієм будуть розгортатися події навколо Донбасу. Це залежатиме як від розстановки сил всередині «Слуги народу», так і від впливу зовнішніх гравців (Росії, Німеччини, Франції та США).

Сценарій 1: Форсоване виконання Мінських угод. Даний сценарій передбачає, що Україна погоджується прийняти новий закон про особливий статус ОРДЛО та проведення виборів на умовах Росії в обмін на звільнення заручників та встановлення сталого перемир’я.

Сильні сторони Слабкі сторони
  • Встановлення сталого перемир’я;
  • Повернення контролю України над ОРДЛО;
  • Відновлення економічних зв’язків;
  • Звільнення полонених та заручників
  • Легітимізація самопроголошених республік в політичній та економічній системі України;
  • Не передбачається присутність миротворців ООН;
  • Відновлення контролю над ОРДЛО відбувається без прив’язки до деокупації Криму
Можливості Ризики
  • Припинення втрат серед військовослужбовців та цивільного населення;
  • Зменшення витрат на оборону;
  • Розмінування Донбасу;
  • Залучення донорської допомоги для відбудови Донбасу
  • Збереження конфліктного потенціалу між Києвом та Донецьком і Луганськом;
  • Обмеження суверенітету України у внутрішній та зовнішній політиці;
  • Загострення протиріч між Києвом та регіонами;
  • Масові протести та внутрішня дестабілізація;
  • Усунення Зеленського від влади

 Сценарій 2: Прогрес у гуманітарній сфері без політичного прогресу. За такого сценарію Україна намагатиметься максимально поліпшити становище громадян, які страждають від збройного конфлікту, без виконання непопулярних положень Мінських угод.

Сильні сторони Слабкі сторони
  • Нові розведення сил;
  • Спрощення перетину лінії розмежування для мешканців ОРДЛО;
  • Нові обміни полоненими;
  • Врахування думки більшості українського суспільства
  • Не гарантується встановлення сталого перемир’я;
  • Не гарантується обмін полонених за формулою «всіх на всіх»;
  • Невирішені політичні протиріччя між ворогуючими сторонами
Можливості Ризики
  • Зменшення втрат серед військовослужбовців та цивільного населення;
  • Локальне розмінування;
  • Збільшення довіри між ворогуючими сторонами
  • Ескалація бойових дій у будь-який момент;
  • Прив’язка зрушень у безпековій та гуманітарній сферах до політичних поступок України

 

Сценарій 3: Продовження конфлікту низької інтенсивності. Даний сценарій передбачає гальмування мирного процесу у випадку, якщо Україна не зможе досягти компромісу з Росією на прийнятних умовах.

Сильні сторони Слабкі сторони
  • Фіксація «червоних ліній» у переговорній позиції України;
  • Врахування думки більшості українського суспільства;
  • Передбачуваність поведінки ворогуючих сторін
  • Продовження бойових дій;
  • Не гарантуються нові обміни полоненими;
  • Невирішені політичні протиріччя між ворогуючими сторонами
Можливості Ризики
  • Зосередження на внутрішніх реформах в Україні;
  • Зміцнення обороноздатності;
  • Зміцнення міжнародної суб’єктності України
  • Втрати серед військовослужбовців та цивільного населення;
  • Подальше відчуження мешканців ОРДЛО від України;
  • Дипломатичний тиск зовнішніх гравців